Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про знесення самовільно побудованого житлового будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Чернівецької міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельній фірмі "Ріка" про надання благоустроєного житла (квартир) у зв'язку з вилученням земельної ділянки та знесенням будинку за касаційною скаргою Чернівецької міської ради на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 18 червня 2008 року,

У серпні 2007 року Чернівецька міська рада звернулась до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи уточнювала, посилаючись на те, що п. 3.1 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 28 червня 1989 року дозволено квартирно-експлуатаційній частині району завершити будівництво двох 72-квартирних житлових будинків АДРЕСА_1та АДРЕСА_2, згідно з розробленою документацією. Забудовника було зобов'язано знести житловий будинок АДРЕСА_1, що на той час належав на праві власності ОСОБА_4. та ОСОБА_5., за рахунок підприємства відселити мешканців, надавши їм квартири згідно зі складом їхніх сімей.

Пунктом 3.2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 28 травня 1991 року дозволено Чернівецькому об'єднанню "Промтовари" знести житловий будинокАДРЕСА_1і та зобов'язано об'єднання за власний рахунок надати квартири ОСОБА_4., ОСОБА_5., згідно зі складом їхніх сімей і компенсувати їм вартість споруд, зелених насаджень.

Пунктом 2.7 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 16 вересня 1998 року підприємству п/я М-5542 погоджено проектування 9-ти поверхового 72-квартирного житлового будинку з магазином кооперативної торгівлі. Забудовника зобов'язано при проетуванні будинку передбачити кошти на відселення мешканців із житлового будинку АДРЕСА_1

16 травня 2001 року ОСОБА_6. подарував ОСОБА_1. 84/100 частини будинку АДРЕСА_1, а 25 травня 2005 року ОСОБА_5. продала ОСОБА_2. 16/100 частин цього будинку.

ОСОБА_1у 2003 року розпочала будівництво житлового будинку без затвердженого та погодженого проекту на будівництво, дозволу на виконання будівельних робіт і дозволу на будівництво, без відведення земельної ділянки для будівництва, без визначення місця розташування житлового будинку. За самовільно розпочате будівництво в жовтні 2003 року ОСОБА_1притягнуто до адміністративної відповідальності та зобов'язано припинити будівельні роботи.

Рішенням Чернівецької міської ради від 28 квітня 2005 року товариству з обмеженою відповідальністю проектно-будівельній фірмі "Ріка" погоджено місце розташування будівництва багатоповерхового житлового комплексу на 460 квартир, надано дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження, складання проектів відведення земельних ділянок, зобов'язано знести старі будинки АДРЕСА_1 та надати квартири мешканцям знесених будинків згідно зі складом їхніх сімей.

Позивач просив зобов'язати ОСОБА_1та ОСОБА_2 за свій рахунок знести самовільно збудований житловий будинок АДРЕСА_1

ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. звернулися до суду із зустрічним позовом з підстав ст. 171 ЖК України, просили зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю проектно-будівельну фірму "Ріка" надати кожному з них окремі квартири за встановленими нормами у зв'язку зі знесенням житлового будинку, в якому вони постійно проживають.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 13 березня 2008 року первісний позов задоволено, зустрічний позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1та ОСОБА_2 за власний рахунок протягом одного місяця з дня вступу рішення в законну силу знести самовільно збудований будинокАДРЕСА_1. У разі невиконання відповідачами рішення суду у встановлений місячний строк надано право товариству з обмеженою відповідальністю проектно-будівельній фірмі "Ріка" за рахунок відповідачів ОСОБА_1та ОСОБА_2 знести самовільно збудований будинок АДРЕСА_1. До знесення будинкуАДРЕСА_1, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю проектно-будівельну фірму "Ріка" надати ОСОБА_1таОСОБА_2. інше благоустроєне жиле приміщення у вигляді окремих ізольованих квартир, розміри житлової та загальної площі яких не повинні бути меншими розміру належної кожному з них на праві власності частини в житловому будинкуАДРЕСА_1 до здійснення самочинного будівництва, а саме: ОСОБА_1надати окрему ізольовану квартиру загальною площею не менше 61,40 кв. м., у тому числі житловою не менше 45,30 кв.м;ОСОБА_2. надати окрему ізольовану квартиру загальною площею не менше 27,80 кв.м, у тому числі житловою - не менше 13,60 кв.м. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 18 червня 2008 року заяву ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3. задоволено. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 13 березня 2008 року в частині часткового задоволення зустрічного позову скасовано. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3. залишено без розгляду.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 18 червня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову Чернівецької міської ради відмовлено.

У касаційній скарзі Чернівецька міська рада просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підств.

Відмовляючи в задоволенні позову Чернівецької міської ради, апеляційний суд виходив із того, що відповідачі в спірному будинку переклали стіни та змінили перекриття даху, таким чином провели реконструкцію будинку з добудовою, а не самовільне будівництво житлового будинку.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Відповідно до правил ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій" забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону не врахував, дійшов необґрунтованого висновку про те, що відповідачі провели реконструкція будинку з добудовою, а не самовільне будівництво житлового будинку, оскільки поняття "будівництво" включає в себе як нове будівництво, так і реконструкцію нерухомості.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі здійснили самочинне будівництво, перебудувавши та перепланувавши саманний житловий будинок АДРЕСА_1 на цегляний, збільшили його площу, на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належного дозволу та належно затвердженого проекту. ОСОБА_3. попереджували про необхідність припинення самочинного будівництва житлового будинку без відповідного дозволу, 23 жовтня 2003 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності за проведення самочинного будівництва. Документи адміністративного провадження ОСОБА_3. не оскаржувала.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги Чернівецької міської ради, тому рішення апеляційного суду, яким скасовано рішення суду першої інстанції, не можна визнати законним та обґрунтованим.

У силу ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 33-9 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 18 червня 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 13 березня 2008 року в частині задоволення первісного позову.

Ухвала оскарженню не підлягає.