Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовомОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Чернігівське підприємство обчислювальної техніки та інформатики", Полтавського державного центру науково-технічної та економічної інформації про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, витребування майна із чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні власністю за касаційними скаргами прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавського державного центру науково-технічної та економічної інформації, Полтавського державного центру науково-технічної та економічної інформації, Міністерства освіти та науки України на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 березня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 21 липня 2008 року,

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Чернігівське підприємство обчислювальної техніки та інформатики" (далі - ЗАТ "Чернігівське підприємство обчислювальної техніки і інформатики") про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - двоповерхову будівлю, що розташована за аАДРЕСА_1. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 20 липня 2007 року він уклав із відповідачем попередній договір, відповідно до умов якого сторони зобов'язалися укласти не пізніше 24 липня 2007 року договір купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення. Відповідно до умов попереднього договору він повинен перерахувати до 24 липня 2007 року на рахунок відповідача вартість зазначеної будівлі в розмірі 80 тис. грн., а відповідач на день підписання основного договору повинен підготувати всі необхідні документи для нотаріального посвідчення договору. Останній ухилився від виконання договірних зобов'язань та не підготував необхідні документи для оформлення договору в нотаріальному порядку.

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавського державного центру науково-технічної і економічної інформації про витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні власністю. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що є власником зазначеної будівлі, яка куплена ним відповідно до умов попереднього договору від 20 липня 2007 року. Будівлю займає відповідач, який відмовляється звільнити приміщення, стверджуючи, що користується ним на законних підставах, оскільки це приміщення є державною власністю.

Заперечуючи належність спірного приміщення до державної власності, стверджуючи правомірність свого володіння, позивач просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні будівлею та звільнити нежитлові приміщення будівлі, що розташована за АДРЕСА_1

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2007 року вказані позови об'єднано в одне провадження, а ухвалою цього ж суду від 16 січня 2008 року Полтавський державний центр науково-технічної і економічної інформації було визнано співвідповідачем за позовомОСОБА_1 до ЗАТ "Чернігівське підприємство обчислювальної техніки і інформатики" про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 березня 2008 року, описки в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 22 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 21 липня 2008 року, позовОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на двоповерхову будівлю літ. А-2 загальною площею 578,4 кв.м, розташовану за АДРЕСА_1, яка складається з нежитлових приміщень: приміщень першого поверху: 1 - сходи 10,5 кв.м, 2 - зал 59,3 кв.м, 3 - кладова 14,3 кв.м, 4 - кабінет 45,3 кв.м, 5 - кладова - 13,7 кв.м, 6 - кладова 4,8 кв.м, 7 - коридор 3,6 кв.м, 8 - коридор 6,1 кв.м, 9 - зал 46,4 кв.м, 10 - кладова 5,9 кв.м, 11 - кладова 7 кв.м, 12 - кладова - 8,5 кв.м, 13 - кладова 5,3 кв.м, 14 - сейф 3,8 кв.м, 15 - зал 57,4 кв.м, 15а - шафа 0,4 кв.м, 16 - коридор 16,7 кв.м; приміщень другого поверху: 17 - сходи 10,6 кв.м, 18 - кабінет 18,2 кв.м, 19 - кабінет 11,4 кв. м, 20 - кабінет 29,3 кв.м, 21 - зал 61,3 кв.м, 22 - коридор 18,2 кв.м, 23 - убиральня - 4,5 кв.м, 24 - убиральня 4,4 кв.м, 25 - кабінет 0,9 кв.м, 26 - кабінет 10,9 кв.м, 27 - кабінет 26,8 кв.м, 28 - кабінет 18,5 кв.м, 29 - кабінет 25,2 кв.м, 30 - кабінет 12,9 кв.м, 31 - кабінет 16,3 кв.м. Зобов'язано Полтавський державний центр науково-технічної і економічної інформації звільнити всі нежитлові приміщення в указаній будівлі та усунути перешкоди ОСОБА_1. в користуванні зазначеними приміщеннями. Стягнуто солідарно з Полтавського державного центру науково-технічної і економічної інформації та ЗАТ "Чернігівське підприємство обчислювальної техніки і інформатики" на користьОСОБА_1 846 грн. судових витрат.

У касаційній скарзі прокуратура Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавського державного центру науково-технічної та економічної інформації просить скасувати ухвалені у справі рішення, а справу - передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційних скаргах Полтавський державний центр науково-технічної та економічної інформації, Міністерство освіти та науки України просять скасувати ухвалені у справі рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що 20 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Чернігівське підприємство обчислювальної техніки і інформатики" укладено та нотаріально посвідчено попередній договір.

Згідно з умовами попереднього договору продавець (ЗАТ "Чернігівське підприємство обчислювальної техніки і інформатики") зобов'язується продати, а покупець (ОСОБА_1) купити двоповерхову будівлю, що знаходиться за АДРЕСА_1, за ціною 80 тис. грн.

Пунктом 1 та 1.3 попереднього договору передбачено, що договір купівлі-продажу (основний договір) повинен бути укладений ними та нотаріально посвідчений не пізніше 24 липня 2007 року, після зарахування на розрахунковий рахунок продавця всієї суми вартості будівлі.

Відповідно до п. 3 попереднього договору на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення основного договору покупець перераховує продавцю суму коштів в якості передоплати, що складає 80 тис. грн.

На виконання вищевказаних умов договору ОСОБА_1 23 липня 2007 року перерахував на рахунок ЗАТ "Чернігівське підприємство обчислювальної техніки і інформатики" вартість нерухомого майна у розмірі 80 000 грн.

Пунктами 9 та 11 попереднього договору встановлено, що якщо одна зі сторін ухиляється від укладення основного договору, інша сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку та відшкодування спричинених неукладанням основного договору збитків згідно із чинним законодавством.

ЗАТ "Чернігівське підприємство обчислювальної техніки інформатики" не виконало в повній мірі умови попереднього договору та ухилилося від укладення основного договору у встановлений строк.

Тому, судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено рішення, яким задоволено позовОСОБА_1 та визнано за останнім право власності на об'єкт нерухомості, зобов'язано усунути перешкоди в користуванні власністю.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Згідно ч. 3 ст. 635 ЦК України, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Перерахування ОСОБА_1 коштів не можна вважати пропозицією укласти основний договір, оскільки воно здійснено у виконання умов попереднього договору і є лише наміром останнього укласти основний договір у майбутньому. З матеріалів справи вбачається, що сторонами нотаріально посвідчений основний договір укладено не було, тому зобов'язання, встановлене попереднім договором, припинилося 25 липня 2007 року. Отже, відсутні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на об'єкт нерухомого майна та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні власністю.

Наведене свідчить про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції, ухвалені з порушенням норм матеріального закону, а тому вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавського державного центру науково-технічної та економічної інформації, Полтавського державного центру науково-технічної та економічної інформації, Міністерства освіти та науки України задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 березня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 21 липня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовуОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.