Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської районної державної адміністрації, третя особа - Ровівська сільська рада Вишгородського району, про визнання права на земельну частку (пай) та передачу земельної ділянки,

У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є спадкоємцем померлої в 1999 році матері ОСОБА_2, яка мала право на земельну частку (пай) в КСП "Зоря"; рішенням Вишгородського районного суду від 31 травня 2007 року було зобов'язано Ровівську сільську раду включити ОСОБА_2 до додаткових списків на отримання земельного паю, й сільська рада виконала зазначене рішення, однак відповідач відмовляється виділити йому пай із земель резервного фонду, які знаходяться в його віданні.

Позивач під час розгляду справи уточнив позов і просив визнати за ним у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 право на земельну частку (пай), зобов'язати Вишгородську районну державну адміністрацію надати йому дозвіл на виготовлення технічної документації по оформленню Державного акта на право власності на земельну ділянку в розмірі, що відповідає розміру земельної частки (паю) 2,3 га умовних кадастрових гектарів, за рахунок земель резервного фонду.

Рішенням Вишгородського районного суду від 27 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 5 вересня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_2 з 1944 року по 1967 рік працювала в колгоспі "Більшовик", який згодом був реорганізований в радгосп "Зоря", а в 1998 році на базі радгоспу було створене КСП "Зоря", паювання землі КСП "Зоря" відбулося в 2000 році.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що ОСОБА_2 в КСП "Зоря" не працювала й членом зазначеного підприємства не була, на час паювання земель померла, тому не набула права на земельну частку (пай), а відповідно й позивач також не має права на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті матері.

Проте з такими висновками суду цілком погодитися не можна.

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) (далі - Указ № 720/95) установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Таким чином право на земельну частку (пай) виникає в осіб, у тому числі й у пенсіонерів, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємства.

Сам по собі факт того, що пенсіонер не перебував у трудових відносинах із таким підприємством, чи за життя не одержав сертифікату на право на земельну частку (пай) не є підставами для висновку про відсутність у нього права на земельну частку (пай). В разі смерті члена колективного сільськогосподарського підприємства, що набув права на земельну частку (пай) з дня видачі КСП державного акта на право колективної власності на землю, успадкування права на земельний пай здійснюється за загальними правилами про спадкування.

В обґрунтування позову в судовому засіданні представник ОСОБА_1 посилався на те, що пенсіонери радгоспу вважаються пенсіонерами КСП, а тому ОСОБА_2 за життя мала право на земельну частку (пай) в КСП "Зоря".

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України пояснень позивача належним чином не перевірив, на зазначені положення Указу № 720/95 уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, не встановив та не зазначив у рішенні коли КСП "Зоря" одержало державний акт на право колективної власності на землю, чи залишалася саме на цей час ОСОБА_2 членом зазначеного підприємства з урахуванням правових підстав та наслідків перетворення колгоспу "Більшовик" в радгосп "Зоря" та згодом радгоспу в КСП "Зоря" і з огляду на норми Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (2114-12) та статутні документи КСП "Зоря".

Суд не зазначив у рішенні на підставі яких фактів чи доказів дійшов до висновку, що ОСОБА_2 не була членом КСП "Зоря"; статутні документи КСП "Зоря" у справі відсутні .

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду від 27 травня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 5 вересня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.