ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 лютого 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів: Григор’євої Л.І.,
Балюка М.І., Луспеника Д.Д., -
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу частини будинку та переведення обов’язків покупця за договором купівлі-продажу, за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 листопада 2009 року
встановила:
У вересні 2008 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що вони ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є співвласниками будинку АДРЕСА_1. 21 травня 2007 року ОСОБА_7 не повідомивши їх про відчуження належної їй частини будинку через свого представника ОСОБА_9 уклала договір купівлі-продажу 33/400 частини спірного будинку з ОСОБА_5, позбавивши їх переважного права на придбання цієї частини будинку. Посилаючись на вищевикладене, просили визнати договір купівлі-продажу 33/400 частин спірного будинку від 21 травня 2007 року в частині визнання покупцем ОСОБА_5. недійсним, а також перевести право купівлі цієї частини будинку на них в рівних частках.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2009 року позов задоволено частково. Договір купівлі-продажу 33/400 частин будинку від 21 травня 2007 року в частині визнання покупцем ОСОБА_5 скасовано. Переведено право купівлі зазначеної частини будинку на ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 10 листопада 2009 року рішення міськрайонного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Л.І. Григор’єва
М.І. Балюк
Д.Д. Луспеника