Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області, прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди,

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області, прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що 4 травня 2002 року відносно неї було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 186 КК України. Постановою заступника прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська від 7 вересня 2007 року постанову про закриття кримінальної справи було скасовано. Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2007 року постанову заступника прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська від 7 вересня 2007 року скасовано. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2008 року постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2007 року залишено без змін.

Посилаючись на те, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та застосуванням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд їй завдано моральної шкоди, просила на її відшкодування стягнути на її користь 30 000 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 1 квітня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: зобов'язано Державне казначейство України виплатити ОСОБА_1 з державного бюджету 27 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та застосуванням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2008 року ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 1 квітня 2008 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п. 4 ст. 311 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.