6-22324св08 Про розірвання договору іпотеки - 04.02.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на квартиру за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" про розірвання договору іпотеки, за касаційною скаргою акціонерного комерційного інноваційного банку (далі - АКІБ) "УкрСиббанк" на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 4 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2008 року,

У липні 2006 року АКІБ "УкрСиббанк" звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 25 червня 2005 року між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 133-9-К\Р на суму 21 тис. доларів США, строк погашення якого встановлено до 24 червня 2012 року. У забезпечення виконання кредитного договору між АКІБ "УкрСиббанк", ОСОБА_3 і майновими поручителями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки квартири АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Вказував, що після смерті ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором не виконане. Посилаючись на зазначені обставини АКІБ "УкрСиббанк" просив звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2звернулися із зустрічним позовом до АКІБ "УкрСиббанк" про розірвання договору іпотеки. Зазначали ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув. Заяву про прийняття спадщини після його смерті вони відкликали 31 березня 2006 року. Просили суд розірвати договір іпотеки від 25 червня 2005 року № 132-9 К-р-3.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 4 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2008 року, в задоволенні позову АКІБ "УкрСиббанк" відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2задоволено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі АКІБ "УкрСиббанк" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 25 червня 2005 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 133-9 К\Р з додатковою угодою про встановлення овердрафту № 1 від 25 червня 2005 року до договору № Fim2 ЗП 69/4197/9 про відкриття карткового рахунку та видачу картки від 16 червня 2005 року за яким ОСОБА_3 було надано кредит в сумі 21 тис. доларів США. Строк погашення кредиту - до 24 червня 2005 року (а.с. 10-12 т. 1) .

У забезпечення зобов'язання за кредитним договором від 25 червня 2005 року № 133-9 К/Р та за додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту до договору про відкриття карткового рахунку та видачі платіжної картки ( далі кредитний договір), було укладено договір іпотеки № 132-9 К/Р від 25 червня 2005 року, за яким у іпотеку АКІБ "УкрСиббанк" була передана квартира АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2та ОСОБА_3 Майновими поручителями за договором іпотеки є ОСОБА_1 та ОСОБА_2( а.с. 13 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадкоємцями за законом після його смерті є його батьки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18 січня 2006 року вони звернулись із заявою про прийняття спадщини після смерті сина - ОСОБА_3, але 31 березня 2006 року подали до П'ятої державної нотаріальної контори м. Запоріжжя заяву про відкликання попередньої заяви про прийняття спадщини.

Відмовляючи у задоволенні позову АКІБ "УкрСиббанк" суди виходили з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлений законом строк подали заяву про відкликання своєї заяви про прийняття спадщини, тому не відносяться до осіб, які прийняли спадщину і не є спадкоємцями після померлого ОСОБА_3

При цьому суди вважали, що відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які проживали разом зі спадкодавцем не можна вважати спадкоємцями, що прийняли спадщину, поки цей факт не встановлено судом.

Однак з таким висновком судових інстанцій не можна погодитись, оскільки їх суди дійшли з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи зі змісту чч. 2, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, яка йому належить з часу відкриття спадщини, незалежно від часу її прийняття при умові, що він не заявив про відмову від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Враховуючи, що відповідно до ст. 1261 ЦК України батьки відносяться до першої черги спадкоємців за законом і проживали на день смерті спадкодавця разом з ним, суд дійшов помилкового висновку про поширення на них положень ст. 1264 ЦК України щодо необхідності підтвердження факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю, оскільки ці положення стосуються інших осіб, що відносяться до четвертої черги спадкування за законом.

Крім того, застосовуючи положення ст. ст. 1270, 1273 ЦК України суди не врахували відмінність процедури відкликання заяви про прийняття спадщини і подання заяви про відмову від спадщини, які мають різний правовий зміст, регулюють різні правовідносини і стосуються різного кола спадкоємців (ч. 3 ст. 1268 і ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

За таких обставин висновок суду про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2не є спадкоємцями і не можуть відповідати за боргами спадкодавця перед кредиторами відповідно до вимог ст. 1282 ЦК України не ґрунтуються на законі.

Не можна погодитись і з висновком суду про те, що пред'явлення 24 січня 2006 року банком своїх вимог до спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2шляхом подачі претензії до них через нотаріальну контору суперечить нормі ч. 2 ст. 1281 ЦК України, оскільки зазначена норма не встановлює певного порядку пред'явлення таких вимог і має на меті у передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобов'язання спадкодавця перед кредитором, а ч. 1 цієї норми зобов'язує спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борг.

Вирішуючи спір про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд, разом з тим не з'ясував наявності іншого спадкового майна та можливості погашення зобов'язання спадкодавця перед кредитором за рахунок цього майна.

Крім того, виходячи зі змісту договору іпотеки, складу його сторін - власників спірної квартири, суду слід було уточнити з яких підстав заявлено банком позов до ОСОБА_1 і ОСОБА_2- як до майнових поручителів за зобов'язаннями ОСОБА_3 у межах належного їм майна чи як до його спадкоємців чи одночасно з цих двох підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 про розірвання договору іпотеки на підставі ст. 652 ЦК України у зв'язку з істотною зміною обставин, суд не врахував той факт, що крім сторін справи іпотекодавцем та стороною договору був і боржник ОСОБА_3 як власник частини спірної квартири ( а.с. 13 т. 1).

За таких обставин вирішення питання про розірвання договору при наявності для цього передбачених законом підстав могло мати місце лише за участі сторін договору або їх правонаступників.

Дійшовши висновку про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2не є спадкоємцями ОСОБА_3, а відтак і його правонаступниками, суд, разом з тим, ухвалив рішення про розірвання договору іпотеки, стороною якого є спадкодавець.

Таким чином, судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягають скасуванню відповідно до ст. 338 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу акціонерного комерційного інноваційного банку "Укрсиббанк" задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 4 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2008 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.