Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства "Познякижилбуд", ОСОБА_3, Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, державного підприємства "Завод "Арсенал", відкритого акціонерного товариства "Укрмаш-Конверсія", оргкомітету "МЖК-1 "Позняки", третя особа - Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання договору та свідоцтва про право власності недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, державного підприємства "Завод "Арсенал", треті особи: Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація, закрите акціонерне товариство "Познякижилбуд", Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, про витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення та визнання ордера й свідоцтва про право власності недійсними,

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Познякижилбуд" (далі - ЗАТ "Познякижилбуд"), ОСОБА_3, Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, державного підприємства "Завод "Арсенал" (далі - ДП "Завод "Арсенал"), відкритого акціонерного товариства "Укрмаш-Конверсія" (далі - ВАТ "Укрмаш-Конверсія"), оргкомітету "МЖК-1 "Позняки" про визнання договору та свідоцтва про право власності недійсними.

Посилаючись на те, що на підставі рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 21 січня 2000 року їм був виданий ордер на квартиру АДРЕСА_1, яку в подальшому вони приватизували, просили визнати договір та свідоцтво про право власності на зазначену квартиру, видане на ім'я ОСОБА_3, недійсними.

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, ДП "Завод "Арсенал" про витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення та визнання ордера й свідоцтва про право власності недійсними.

Посилаючись на те, що на підставі Генеральної угоди про дольову участь у будівництві він сплатив гроші за спірну квартиру та 10 жовтня 2000 року йому було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, просив витребувати майно з чужого незаконного володіння, виселити відповідачів зі спірної квартири та визнати ордер і свідоцтво про право власності на зазначену квартиру недійсними.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 8 листопада 2004 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним ордер від 19 грудня 2000 року на ім'я ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1. Зобов'язано Дніпровську районну у м. Києві державну адміністрацію надати жиле приміщення ОСОБА_2, ОСОБА_1 разом із неповнолітніми ОСОБА_5, ОСОБА_4, а саме кімнату в сімейному гуртожитку площею не менше 17,3 кв.м.

Додатковим рішенням цього ж суду від 3 жовтня 2005 року визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2006 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 8 листопада 2004 року та додаткове рішення цього ж суду від 3 жовтня 2005 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДП "Завод "Арсенал" просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 23 жовтня 1998 року між ЗАТ "Познякижилбуд" та ОСОБА_3 була укладена Генеральна угода про дольову участь у будівництві квартири АДРЕСА_1. 10 жовтня 2000 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 21 січня 2000 року ОСОБА_1 19 грудня 2000 року був виданий ордер на квартиру АДРЕСА_1 на сім'ю із чотирьох осіб, а 2 березня 2001 року - свідоцтво про право власності на зазначену квартиру.

Постановою Президії Київського міського суду від 13 березня 2001 року рішення Ленінградського районного суду м. Києва від 21 січня 2000 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2001 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установивши, що рішення суду, на підставі якого ОСОБА_1 було видано ордер на спірну квартиру, скасовано, а позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу державного підприємства "Завод "Арсенал" відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 8 листопада 2004 року та додаткове рішення цього ж суду від 3 жовтня 2005 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.