6-15557св08 Про зміну договору найму жилого приміщення та за зустрічним позовом про визнання права користування жилим приміщенням - 04.02.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: КП"ВРЕЖО-9" м. Запоріжжя, Коломоєць Ольга Сергіївна, про зміну договору найму жилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: КП"ВРЕЖО-9" м. Запоріжжя, про визнання права користування жилим приміщенням,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 травня 2008 року,

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну договору найму жилого приміщення.

У заяві зазначала, що вона є наймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_1. З 1985 року в квартирі зареєстрований та проживає її онук ОСОБА_2 Посилаючись на те, що між ними склався певний порядок користування квартирою, останній без її згоди у 2002 році вселив у квартиру свою дружину, а у серпні 2006 року прописав за вказаною адресою свою неповнолітню доньку ОСОБА_4, просила поділити особові рахунки та укласти окремі договори найму жилого приміщення.

У вересні 2007 року ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про визнання права користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що 25 жовтня 2000 року між нею та ОСОБА_2 був укладений шлюб, вона вселилась в квартиру як член сім'ї наймача, протягом 7-ми років приймає участь в оплаті житла та комунальних послуг, а тому, на її думку, набула рівного з іншими право користування спірним житлом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2008 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 травня 2008 року, позов ОСОБА_1 задоволено: змінено договір найму квартири АДРЕСА_1. Виділено в користування ОСОБА_1 жилу кімнату площею 11,93 кв.м, а ОСОБА_2 з неповнолітньою дитиною ОСОБА_4- кімнату площею 14,87 кв.м. Зобов'язано ЖЕД-42 КП "ВРЕЖО-9" м. Запоріжжя укласти з ними окремі договори найму жилого приміщення. Позов ОСОБА_3 задоволено частково: визнано за нею право користування кімнатою площею 14,87 кв.м. у спірній квартирі.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а її зустрічний позов задовольнити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про зміну договору найму жилого приміщення та визнання за ОСОБА_3 права користування окремою кімнатою, суд виходив з того, що між сторонами склався певний порядок користування квартирою, а ОСОБА_1 не заперечувала проти проживання ОСОБА_3 у спірній квартирі за встановленим порядком користування.

Погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки до них суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, а апеляційний суд зазначені порушення не усунув.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 письмової згоди на вселення ОСОБА_3 не давала.

Безспірних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 вселилась у спірну квартиру за згодою ОСОБА_1, суду не надано.

Крім того, судом встановлено, що до жовтня 2007 року ОСОБА_3 зберігала за собою право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2, частина якої належить їй на праві власності.

За змістом ст. 65 ЖК України за особою, яка проживає у наймача жилого приміщення як член його сім'ї, не може бути визнано право користування цим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання у приватизованому нею жилому приміщенні.

Проте суд також і цих обставин справи не дослідив, належної правової оцінки вказаним обставинам не надав та не з'ясував, чи було спірне приміщення постійним місцем проживання ОСОБА_3, чи зберігала вона постійне місце проживання за адресою іншого житла та чи приймала участь у приватизації останнього.

Одночасно суд, змінюючи договір найму спірної двокімнатної квартири, не з'ясував, яка частка жилої площі припадає на кожного із членів сім'ї, та чи можливо виділити в користування ОСОБА_1 жилу кімнату площею 11,93 кв.м., не порушуючи при цьому житлові права інших 3-х осіб, в користування яких виділено жилу кімнату площею 14,87 кв.м.

До того ж суд не залучив до участі в справі за первісним позовом в якості відповідачки ОСОБА_3, за якою визнав право користування кімнатною у спірній квартирі.

За таких обставин, коли судами попередніх інстанцій допущені порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 травня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.