Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Маринчак Н.Є., Цвіркуна Ю.І.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача: Железняк-Кранг І.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року

у справі № 808/1522/16

за позовом Запорізького державного підприємства "Радіоприлад"

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області,

Управління Державної казначейської служби України у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області

про стягнення пені,

Запорізьке державне підприємство "Радіоприлад" (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - Інспекція) та Управління Державної казначейської служби України у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області про стягнення пені.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, у розмірі 47 318 грн. 50 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та вказуючи, що рішення прийнято без дотримання норм матеріального і процесуального права, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Підприємство з твердженнями Інспекції не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року у справі № 0870/5994/12, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року, було зокрема визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2012 № 0000022302, яким Підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 403 836,00 грн.

Копія ухвали суду апеляційної інстанції отримана Інспекцією 18 листопада 2015 року, разом з тим суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у визначені законодавством строки не повернуто позивачу.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки відповідачами своєчасно не вижито дій щодо відшкодування сум податку на додану вартість, з 03 грудня 2015 року така сума вважалася заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Колегія суддів погоджується із висновками судів по попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) , в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Пунктом 200.11 статті 200 ПК України передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Положеннями пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.23 статті 200 ПК України встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що у випадку неподання податковим органом протягом 5 робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не перерахував коштів з бюджетного рахунка протягом п'яти операційних днів після отримання висновку така сума вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на яку нараховується пеня.

Оскільки рішення Інспекцією отримано 18 листопада 2015 року, суди попередніх інстанцій з дотриманням норм чинного законодавства дійшли висновку про те, що з 3 грудня 2015 року сума бюджетного відшкодування у розмірі 403 836,00 грн. є бюджетною заборгованістю з податку на додану вартість, на яку нараховується пеня та правомірно обраховували пеню саме з цієї дати.

Згідно із розрахунком, розмір пені, нарахованої за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість за період з 3 грудня 2015 року по 12 травня 2016 року складає 47 318,50 грн.

Також суди при вирішенні спору з дотримання норм процесуального законодавства дотримались позиції Верховного Суду України, що висловлена в постанові від 03 червня 2014 року в справі № 21-131а14, згідно з якою чинним законодавством не передбачено, що стягнення пені, нарахованої на суму наявної бюджетної заборгованості по податку на додану вартість можливе та здійснюється лише після фактичного погашення платнику цієї заборгованості.

Варто відзначити й те, що Інспекція безпідставно вважає, що судовим рішенням, з яким законодавство пов'язує обов'язок вчинення дій щодо відшкодування сум податку на додану вартість є рішення касаційного суду, адже згідно з наведеними вище положеннями пункту 200.15 статті 200 ПК України процедура відшкодування в частині оскаржуваної суми триває до набрання законної сили судовим рішенням.

Згідно з частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Судом апеляційної інстанції ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року прийнята в судовому засіданні, а тому саме 29 жовтня 2015 року рішення, яким підтверджено право позивача на повернення суми податку на додану вартість, набрало законної сили. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що в даному випадку судовим рішенням, з отриманням якого законодавство пов'язує обов'язок вчинення дій щодо відшкодування сум податку на додану вартість, є ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.