Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Алкотрейд" (далі - ТОВ "Алкотрейд") про зобов'язання укласти ліцензійний договір, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 22 січня 2007 року,

У травні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Алкотрейд" та ТОВ "Росичі" про зобов'язання укласти ліцензійний договір, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначав, що ТОВ "Алкотрейд" при виготовлені, маркуванні та продажу алкогольних напоїв без його дозволу використовує торговельну марку "Пшеничная водка", яка належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг від 22 листопада 2003 року. Зазначені напої реалізуються в магазині ТОВ "Росичі".

Посилаючись на те, що неправомірними діями відповідачів йому заподіяна матеріальна та моральна шкода, позивач просив зобов'язати відповідачів у разі використання належної йому торговельної марки укласти з ним ліцензійний договір і стягнути на свою користь із ТОВ "Алкотрейд" 1 млн. грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 20 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, а з ТОВ "Росичі" 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду від 17 червня 2004 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ТОВ "Росичі", провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Росичі" про відшкодування моральної шкоди закрито.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду від 1 липня 2004 року позов задоволено частково. Заборонено ТОВ "Алкотрейд" використовувати для маркування своєї горілчаної продукції торговельну марку "Пшеничная водка" у вигляді позначення "Пшенична горілка" без згоди на це власника торговельної марки ОСОБА_1, оформленої у вигляді ліцензійного договору згідно з вимогами закону. Стягнуто з ТОВ "Алкотрейд" на користь ОСОБА_1 за неправомірне використання торговельної марки "Пшеничная водка" разове грошове стягнення в сумі 700 тис. грн. та 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 22 січня 2007 року зазначене рішення суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки; свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору; договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Статтею 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" передбачено, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені ст. 16 цього Закону, у тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 на час звернення до суду із зазначеним позовом не був власником свідоцтва про право власності на торгову марку, діями відповідача йому не заподіяні збитки, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна з таких підстав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі договору купівлі-продажу права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг від 23 листопада 2003 року він став власником торговельної марки "Пшеничная водка".

Рішенням Фастівського міськрайонного суду від 14 червня 2004 року визнано ОСОБА_1 власником свідоцтва на знаки для товарів і послуг (торговельна марка) № 17947 "Пшеничная водка"; зобов'язано Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснити публікацію в бюлетені відомостей про передачу прав на торгівельну марку на ім'я ОСОБА_1 згідно із заявою від 2 лютого 2004 року та внести відповідні відомості до Державного реєстру свідоцтв України.

Згідно з повідомленням Державного департаменту інтелектуальної власності від 10 січня 2007 року № 16-08/17, наданим на запит апеляційного суду, власником свідоцтва України № 17947 на знак для товарів і послуг "Пшеничная водка" є ОСОБА_1, про що зазначено в Державному реєстрі свідоцтв України.

Апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 301- 304 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув; не перевірив доводів позивача; не надав належної оцінки зазначеним доказам; не вмотивував висновку, за яким не прийняв їх до уваги; не визначився з тим, хто саме й з якого періоду є власником торговельної марки "Пшеничная водка", зазначивши лише про те, що ОСОБА_1 не був власником свідоцтва про право власності на торговельну марку на час звернення до суду з позовною заявою.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 22 січня 2007 року скасувати.

Справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.