Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Григор'євої Л.І., Данчука В.Г.,

Барсукової В.М., Косенка В.Й.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Керамікбудсервіс", третя особа - орган опіки і піклування Івано-Франківського міськвиконкому, про визнання недійсним правочину за касаційною скаргою ТОВ "Керамікбудсервіс" на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 серпня 2008 року,

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання недійсною угоди від 30 листопада 2007 року про розірвання договору оренди жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 від 10 серпня 2005 року, яким розірвано договір оренди . Вказувала, що зазначеною угодою порушуються житлові права її неповнолітньої дочки - ОСОБА_2, яка проживає та зареєстрована у спірній квартирі, оскільки на його укладення не було згоди органу опіки і піклування виконкому Івано-Франківської міської ради. Посилаючись на зазначені обставини позивачка просила суд про задоволення позову.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 серпня 2008 року, позов задоволено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ТОВ "Керамікбудсервіс" просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 10 серпня 2005 року ТОВ "Керамікбудсервіс" уклало з ОСОБА_1 договір оренди з правом викупу квартири АДРЕСА_1 (а.с. 3-4).

15 грудня 2006 року ОСОБА_1 поселила і зареєструвала в спірній квартирі свою доньку - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, що не суперечить п. 3.4 договору від 10 серпня 2005 року ( а.с. 56).

22 листопада 2007 року між ТОВ "Керамікбудсервіс" і ОСОБА_1 припинено трудовий договір за угодою сторін, а 30 листопада 2007 року укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди житлового приміщення від 10 серпня 2005 року та про звільнення ОСОБА_1 спірної квартири протягом 2 місяців з моменту підписання угоди.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд виходили з факту недійсності угоди від 30 листопада 2007 року з підстав передбачених ч. 1 ст. 203 ЦК України у зв'язку з порушенням прав і інтересів неповнолітньої дитини через недотримання вимог ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" про надання попередньої згоди органу опіки і піклування на укладення такої угоди.

Висновок суду є законним і обґрунтованим.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки і піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 ЦК України.

За таких обставин, враховуючи, що при укладенні сторонами угоди про дострокове розірвання договору оренди житла, право користування яким має неповнолітня дитина - ОСОБА_2 та про звільнення цього житла протягом двох місяців з моменту укладення договору, не було отримано згоди органів опіки і піклування, суди дійшли обґрунтованого висновку про невідповідність цієї угоди вимогам ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України та ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей".

Згідно з ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Керамікбудсервіс" відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 серпня 2008 року

Ухвала оскарженню не підлягає.