Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор'євої Л.І.,

суддів: Балюка М.І., Данчука В.Г.,

Барсукової В.М., Косенка В.Й.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 закритого акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (далі – ЗАТ "ПРОСТО-страхування"), третя особа – НОМЕР_3, про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 9 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 жовтня 2009 року,

У вересні 2008 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 20 серпня 2008 року він керував автомобілем марки "Субару", номерний знак НОМЕР_1, на підставі довіреності від 26 квітня 2007 року. Близько 11 години ранку цього дня ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки "Пежо", номерний знак НОМЕР_2 на перехресті вулиці Струтинського та бульвару Дружби народів у місті Києві не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем марки "Субару" під його керуванням, у результаті чого автомобіль "Субару" зазнав технічних пошкоджень. Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 25 червня 2008 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Указував, що згідно з актом виконаних робіт від 2 червня 2008 року вартість відновлюваного ремонту автомобіля складає 6 610 грн. 40 коп. Зазначав, що ЗАТ "ПРОСТО-страхування" йому частково відшкодовано шкоду в сумі 3 845 грн. 93 коп. Посилаючись на те, що завдана шкода страховиком відшкодована не в повному розмірі, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути із ЗАТ "ПРОСТО-страхування" майнову шкоду в сумі 2 764 грн. 07 коп., моральну шкоду в сумі 2 550 грн. та судові витрати, а з ОСОБА_2 – 450 грн. моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 9 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 7 жовтня 2009 року, у задоволенні позову до ЗАТ "ПРОСТО-страхування" та ОСОБА_2 відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 20 серпня 2008 року близько 11 години ранку ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Пежо", номерний знак НОМЕР_2 на перехресті вулиці Струтинського та бульвару Дружби народів у місті Києві здійснив зіткнення з автомобілем "Субару", номерний знак НОМЕР_1, яким на підставі довіреності, виданої 26 квітня 2007 року власником автомобіля НОМЕР_3., керував ОСОБА_1

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 25 червня 2008 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 9).

Згідно з актом виконаних робіт від 2 червня 2008 року № РН-0000125 вартість відновлювального ремонту складає 6 610 грн. 40 коп. ( а.с.7).

Відповідно до товарного чека № 159 від 2 червня 2008 року ОСОБА_1 сплатив за ремонт автомобіля "Субару" 6 610 грн. 40 коп. (а.с. 11).

30 липня 2008 року ЗАТ "ПРОСТО-страхування" на підставі договору страхування від 22 травня 2008 року № 150168 з ОСОБА_2 виплатило ОСОБА_1. страхове відшкодування в розмірі 3 845 грн. 93 коп. (а.с. 32, 62).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 не є власником автомобіля, а його представником, тому він не має права вимоги відшкодування на його користь майнової та моральної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, у частині, яка не відшкодована страховиком.

Однак з висновком суду не можна погодитись із таких підстав.

Норми ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачають підстави відшкодування майнової і моральної шкоди.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами ст. ст. 1187, 1188 ЦК України.

Питання страхового відшкодування за договором добровільного й обов’язкового страхування транспортного засобу та відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, регулюється нормами гл. 67 ЦК України (435-15) , ст. 1194 ЦК України та спеціальними законами про страхування.

Аналіз зазначених правових норм, положень ст. 3 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 22, 23 ЦК України дає підстави для висновку, що потерпіла особа, якій завдано збитків або завдано моральної шкоди внаслідок порушення її прав, має право на звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. ст. 395- 396 ЦК України положення норми ст. 386 ЦК України щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але правомірно володіє майном (на підставах, передбачених законом або договором), а відтак така особа має право вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.

Такий висновок випливає й з роз’яснень, викладених в абз. 2, ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , відповідно до якого під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем "Субару", номерний знак НОМЕР_1, на підставі довіреності від 26 квітня 2007 року, сплатив вартість ремонту автомобіля й отримав страхове відшкодування (а.с. 19, 11, 12).

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову в позові з підставі відсутності у ОСОБА_1 права вимоги не ґрунтується на законі, оскільки ОСОБА_1 у момент дорожньо-транспортної пригоди правомірно володів транспортним засобом, поніс витрати на його ремонт, у зв’язку із чим має право на звернення з позовом до суду про відшкодування шкоди.

Не можна погодитись і з висновком суду про відмову ОСОБА_1. в позові до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув, у зв’язку із чим судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 9 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 жовтня 2009 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвала оскарженню не підлягає.