Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного малого підприємства (далі - ПМП) "Нива", ОСОБА_2, треті особи - закрите акціонерне товариство комерційний банк (далі - ЗАТ КБ) "ПриватБанк", Світловодське комунальне міжміське бюро технічної інвентаризації (далі - МБТІ), про визнання права власності на нерухоме майно,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Світловодського комунального МБТІ, посилаючись на те, що 7 серпня 2006 року він уклав із ЗАТ КБ "ПриватБанк" договір відступлення права вимоги, за яким він оплатив банку борг ОСОБА_2 за кредитним договором від 28 квітня 2005 року й у свою чергу отримав право вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки № 35 від 29 квітня 2005 року, згідно такого договору іпотеки він набув права власності на предмет іпотеки - комплекс будівель по АДРЕСА_1, однак відповідач відмовляється зареєструвати його право власності на зазначене нерухоме майно.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Позивач під час розгляду справи уточнив позов, пред'явив вимоги до ПМП "Нива" та ОСОБА_2 і просив визнати за ним право власності на предмет іпотеки - комплекс будівель по АДРЕСА_1.

Судом проведено заміну первісного відповідача - Світловодського комунального МБТІ, належними відповідачами ПМП "Нива" та ОСОБА_2, а Світловодське комунальне МБТІ залучено до участі в справі як третю особу.

Останнім рішенням Світловодського міськрайонного суду від 18 червня 2008 року позов задоволено, постановлено визнати за ОСОБА_1 право власності на цілий комплекс будівель по АДРЕСА_1, що складається з прохідної цегляної "А", свердловини цегляної "Б", складу № 1 металевого "В", складу № 2 металевого "Е", бойлерної цегляної "Д", складу № 3 дощатого "З", складу № 4 бетонних плит "Ж", кузні цегляної "И", гаражу цегляного "К", складу № 5 цегляного "Л", вбиральні цегляної "Г", огорожі бетонної "N", замощення асфальтного "І", трансформаторної підстанції "Т".

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 7 жовтня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно частин першої та другої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Судами встановлено, що 28 квітня 2005 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір № МК024, й у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, як позичальника за таким кредитним договором, 29 квітня 2005 року між ПМП "Нива" та ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір іпотеки № 35, згідно якого ПМП "Нива" передало в іпотеку банку зазначений комплекс будівель за визначеною ними вартістю 55 300 грн.

Також установлено, що 7 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір про відступлення йому банком права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором та до ПМП "Нива" як майнового поручителя за договором іпотеки № 35 від 29 квітня 2005 року, про відступлення права вимоги новому кредитору ОСОБА_2 була повідомлена, але жодним чином не виконала будь-якого зі своїх зобов'язань за кредитним договором № МК024 від 28 квітня 2005 року, й позивач як іпотекодержатель за умовами договорів іпотеки й відступлення права вимоги реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, визначений пунктом 29 договору іпотеки, а саме шляхом одержання у власність предмета іпотеки - комплексу будівель АДРЕСА_1.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що відсутні передбачені законом підстави для визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки, так як згідно статті 36 Закону України "Про іпотеку" в судовому порядку вирішуються позови лише про звернення стягнення на предмет іпотеки, а судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права.

При встановлені зазначених фактів апеляційним судом не було порушено норм процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 7 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.