Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства "УкрСибінвест" до ОСОБА_1 про розірвання договору,

У квітні 2008 року закрите акціонерне товариство "УкрСибінвест" (далі - ЗАТ "УкрСибінвест") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору.

Зазначало, що 6 жовтня 2005 року між ЗАТ "УкрСибінвест" та ОСОБА_1 був укладений договір про інвестування в житлове будівництво. Відповідно до п. 3.2.1. зазначеного договору відповідачка зобов'язалася дотримуватися графіка перерахування коштів і закінчити всі розрахунки у строки, визначені п. 4.1. договору.

Посилаючись на те, що відповідачка порушила графік перерахування коштів, що є істотним порушенням зобов'язань за договором, просило розірвати зазначений договір.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2008 року в задоволенні позовних вимог ЗАТ "УкрСибінвест" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2008 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ЗАТ "УкрСибінвест" задоволено: розірвано інвестиційний договір, укладений між ЗАТ "УкрСибінвест" та ОСОБА_1 6 жовтня 2005 року; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "УкрСибінвест" 1 700 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ЗАТ "УкрСибінвест", суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не виконала своїх зобов'язань за договором, що є його істотним порушенням, а тому відповідно до ст. 651 ЦК України договір інвестування у житлове будівництво підлягає розірванню.

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Судом установлено, що 6 жовтня 2005 року між ЗАТ "УкрСибінвест" та ОСОБА_1 був укладений договір інвестування в житлове будівництво. Відповідно до п. 3.2.1 зазначеного договору ОСОБА_1 зобов'язалася дотримуватися графіка перерахування коштів і своєчасно закінчити всі розрахунки згідно з п. 4.1 договору. Відповідно до графіка перерахування коштів ОСОБА_1 зобов'язалася сплатити перший внесок 27 жовтня 2005 року, а другий - 21 грудня 2005 року. Перший внесок ОСОБА_1 сплатила 27 жовтня 2005 року, а другий - 22 лютого 2006 року.

Згідно з умовами зазначеного договору введення будинку в експлуатацію було заплановано в І кварталі 2006 року. Будинок в експлуатацію був прийнятий 28 вересня 2006 року.

8 вересня 2006 року ЗАТ "УкрСибінвест" направило ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору у зв'язку з порушенням строків виплат на підставі п. 5.4 договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 3 ст. 538 ЦК України в разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Установивши, що зі сторони ОСОБА_1 не було істотного порушення її зобов'язань за договором, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ЗАТ "УкрСибінвест".

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасоване апеляційним судом помилково.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2008 року скасувати, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.