Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Західінкомбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Західінкомбанк" на рішення апеляційного суду Волинської області від 13 серпня 2008 року,

У травні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Західінкомбанк" (далі - ТОВ "КБ "Західінкомбанк") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 27 квітня 2004 року між товариством та ОСОБА_1 було укладено договір поруки в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним 27 квітня 2004 року між ТОВ "КБ "Західінкомбанк" та ТОВ "Олвід-буд". За умовами вказаного договору поруки ОСОБА_1 у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором несе відповідальність належним йому майном та грошовими коштами. У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору ТОВ "КБ "Західінкомбанк" звернулось до суду з позовом про стягнення в солідарному порядку з позичальника та поручителя заборгованості за кредитом, який рішенням Верховного Суду України від 15 лютого 2006 року було задоволено. Під час виконання зазначеного рішення суду було встановлено, що ОСОБА_1 без згоди кредитора 3 червня 2005 року подарував належну йому земельну ділянку площею 0,50 га ОСОБА_2 Оскільки договір дарування укладено в порушення умов договору поруки від 27 квітня 2004 року, позивач просив визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,50 га, розташованої на території Липинської сільської ради Луцького району Волинської області, укладений 3 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, і повернути сторони в первісний стан.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2008 року позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,50 га, розташованої на території Липинської сільської ради Луцького району Волинської області, укладений 3 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2; сторони повернуто в первісний стан і зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 спірну земельну ділянку.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 13 серпня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "КБ "Західінкомбанк" посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права й ставить питання про скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення міськрайонного суду та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ "КБ "Західінкомбанк", суд апеляційної інстанції виходив із того, що застереження в договорі поруки щодо відчуження належного майна ОСОБА_1 (поручитель) лише за письмовою згодою кредитора - ТОВ "КБ "Західінкомбанк" - не створює перешкод для поручителя в здійсненні ним своїх прав стосовно власного майна, допоки на це майно не буде звернено стягнення.

Однак з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За приписом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27 квітня 2004 року між ТОВ "КБ "Західінкомбанк" і ТОВ "Олвід-буд" було укладено кредитний договір № 2704/04-999 про надання кредиту в розмірі 2 млн. грн. зі сплатою 20% річних (а.с. 8-9).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 27 квітня 2004 року між ТОВ "КБ "Західінкомбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 2704/1 (далі - Договір), за умовами якого поручитель - ОСОБА_1 - з моменту підписання договору й до закінчення терміну його дії не мав права на реалізацію, міну, безоплатну передачу, надання в заставу (договір іпотеки) та здійснення будь-яких інших дій з власним майном без письмової згоди кредитора (а.с. 10).

Пунктами 3.2, 4.3 договору визначено, що його дія припиняється в момент повного виконання позичальником чи поручителем боргових зобов'язань позичальника перед кредитором за кредитним договором № 2704/04-999 від 27 квітня 2004 року та додатковими до нього договорами.

Поручитель несе відповідальність за виконання умов даного договору всім належним йому майном або грошовими коштами.

Відповідач у порушення взятих зобов'язань, за наявності непогашеного позичальником боргу перед кредитором, відчужив за договором дарування від 3 червня 2005 року належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,50 га своєму синові - ОСОБА_2 (а.с. 47).

Рішенням колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України від 15 лютого 2006 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 січня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 7 квітня 2005 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення в солідарному порядку 1 044 924 грн. 57 коп. з ТОВ "Олвід-буд" та ОСОБА_1 і судових витрат було скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з позичальника й поручителя солідарно на користь ТОВ "КБ "Західінкомбанк" 1 044 924 грн. 57 коп. та 850 грн. судових витрат (а.с. 11-12).

Суд апеляційної інстанції цих обставин та діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини, не врахував.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення пред'явленого ТОВ "КБ "Західінкомбанк" позову.

Та обставина, що касаційною інстанцією ухвалені судові рішення в наведеній частині, були скасовані після укладення спірного договору дарування, не змінює суті висновку суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Західінкомбанк" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 13 серпня 2008 року скасувати, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.