Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Артемівського учбово-виробничого об'єднання "Зоря" Українського товариства сліпих (далі - Артемівське УВО "Зоря"УТОС), Центрального правління Українського товариства сліпих (далі Центральне правління УТОС) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення заборгованості із заробітної плати за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2008 року,

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1 червня 2005 року працював на посаді генерального директора Артемівського УВО "Зоря" УТОС. 26 травня 2006 року наказом № 24-к його було звільнено з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України відповідно до його заяви та розпорядження голови Центрального правління УТОС № 19 від 25 травня 2006 року. З наказом про звільнення його не ознайомили, про звільнення дізнався 28 вересня 2006 року після запиту адвоката. Заяву про звільнення за власним бажанням не писав. Згідно з довідкою заборгованість із заробітної плати за період з грудня 2005 року до липня 2006 року становить 6 374 грн. 28 коп. Тобто, незважаючи на звільнення, йому нараховувалась заробітна плата, він приїздив на роботу щодня, щоб отримати наказ про звільнення, але ні наказу про звільнення, ні можливості працювати йому не дали. Просив поновити строк для звернення до суду, поновити на посаді генерального директора Артемівського УВО "Зоря" УТОС з 26 травня 2006 року, скасувати наказ про його звільнення від 26 травня 2006 року № 24/к, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та заборгованість із заробітної плати в сумі 6 374 грн. 28 коп.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 11 січня 2008 року строк на звернення до суду поновлено, позов задоволено. Ухвалено поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Артемівського УвО "Зоря" УТОС з 25 травня 2006 року, стягнуто з Артемівського УВО "Зоря" УТОС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 20 860 грн. 60 коп. та заборгованість із заробітної плати за період з грудня 2005 року до липня 2006 року в сумі 6 374 грн. 28 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2008 року рішення суду першої інстанції в частині поновлення строку на звернення до суду, у частині задоволення позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. У решті - рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний виходив із того, що позивач без поважних причин пропустив строк на звернення до суду.

З висновком суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Тобто на відміну від інших трудових спорів, строк звернення до суду по яких обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про звільнення (поновлення на роботі, зміну дати й формулювання причин звільнення, оплату вимушеного прогулу) обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Початком перебігу місячного строку для звернення особи до суду з позовом про поновлення на роботі слід вважати день вручення наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Обчислення його з дня оголошення наказу є недопустимим.

У порушення вказаних вимог закону, апеляційний суд відмовив у поновленні строку на звернення до суду виходячи з того, що Артемівське УВО "Зоря" УТОС 7 червня 2006 року направляло ОСОБА_1 рекомендованим листом повідомлення про необхідність з'явитися на підприємство з трудовою книжкою для внесення запису про звільнення, яке останній отримав 17 червня 2006 року. Крім того, він був присутній на виїздному засіданні президії Центрального правління УТОС, на якому була прийнята постанова про затвердження розпорядження голови Центрального правління УТОС від 25травня 2006 року № 19 про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням (а.с. 40-41,63-75).

При цьому суд не виконав положення статей 214, 215 ЦПК України та належним чином не визначився з днем початку перебігу місячного строку для звернення до суду, не встановив та не зазначив у рішенні коли ОСОБА_1 було вручено наказ про його звільнення або видано трудову книжку. Крім зазначеного, судом не було надано оцінку висновку № 2976/02 судово-почеркознавчої експертизи щодо рукописного запису ОСОБА_1 у розписці про одержання трудової книжки та повідомленню начальника відділу кадрів Артемівського УВО "Зоря" УТОС про те, що ОСОБА_1 з наказом про звільнення ознайомлений не був, трудова книжка йому не видавалась з причини її втрати (а.с. 10).

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) (зі змінами та доповненнями) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалене судом апеляційної інстанції рішення вказаним вимогам процесуального права не відповідають, що призвело до неправильного вирішення справи, а підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.