Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства "Фаро" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Таїровської селищної ради Овідіопольського району, Овідіопольського районного бюро технічної інвентаризації, відкритого акціонерного товариства "Концерн-Електрон" про визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна, свідоцтва про право власності, договору дарування та державної реєстрації права власності нежилого приміщення за касаційними скаргами Таїровської селищної ради, виконавчого комітету Таїровської селищної ради на рішення Овідіопольского районного суду Одеської області від 10 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2007 року,

У травні 2003 року приватне підприємство (далі - ПП) "Фаро" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 3 жовтня 2002 року купило у відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Концерн-Електрон" цілісний майновий лікувально-оздоровчий комплекс "Електрон", що розташований по вул. З. Космодем'янської, 5 на території с. Чорноморка Таїровської селищної ради Овідіопольського району. Під час оформлення правовстановлюючих документів на будівлі, споруди та земельну ділянку ним було виявлено факти незаконного відчуження частини лікувально-оздоровчого комплексу "Електрон" колишнім його керівником ОСОБА_3 Майно лікувально-оздоровчого комплексу "Електрон" було передане дочірньому підприємству лікувально-оздоровчого комплексу (далі -ДП ЛОК) "Електрон" від ВАТ "Концерн-Електрон" в господарське відання, а не у власність. Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації неправомірно зареєструвало за ДП ЛОК "Електрон" об'єкти нерухомого майна і видало 17 липня 1998 року реєстраційне посвідчення на це майно. 5 серпня 1998 року колишнім директором ДП ЛОК "Електрон" неправомірно, з перевищенням наданих йому повноважень був укладений договір, відповідно до якого ДП ЛОК "Електрон" продало нежитлове приміщення корпусу кухні малому підприємству (далі - МП) "Люстдорф-Одеса" в особі ОСОБА_1 20 жовтня 2000 року ОСОБА_1 оформила право власності на це майно на своє ім'я, а 20 січня 2003 року на підставі нотаріально посвідченого договору подарувала його ОСОБА_2 При цьому в договорі дарування було зазначено, що у власність ОСОБА_2 переходить, крім приміщення корпусу кухні, ще і два сараї, коптильня, навіси, допоміжні споруди. Позивач просив визнати недійсними: договір купівлі-продажу нежитлового приміщення корпусу кухні лікувально-оздоровчого комплексу "Електрон", яке складає 1/20 частину усього нерухомого майна лікувально-оздоровчого комплексу "Електрон", укладений 5 грудня 1998 року між ДП ЛОК "Електрон" та МП "Люстдорф-Електрон"; свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на 1/20 частину нерухомого майна лікувально-оздоровчого комплексу "Електрон", яке було видане їй виконавчим комітетом Таїровської селищної ради Овідіопольського району 20 жовтня 2000 року, договір дарування 1/20 частини лікувально-оздоровчого комплексу "Електрон" укладений 20 січня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Куркан Н.Ф.; державну реєстрацію Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації 21 січня 2003 року права власності на 1/20 частину лікувально-оздоровчого комплексу "Електрон".

Рішенням Овідіопольского районного суду Одеської області від 10 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2007 року, позов задоволено. Визнано недійсним, договір купівлі-продажу нежитлової будівлі корпусу кухні лікувально-оздоровчого комплексу "Електрон", що складає 1/20 частину майнового комплексу, укладений 5 грудня 1998 року між ДП ЛОК "Електрон" ВАТ "Концерн-Електрон" і МП "Люстдорф-Одеса". Стягнуто з правонаступника ДП ЛОК "Електрон" - ПП "Фаро", на користь правонаступника ліквідованого МП "Люстдорф-Одеса" - ОСОБА_1 35 тис. грн. Визнано недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на 1/20 частину нерухомого майна у вигляді будівель та споруд лікувально-оздоровчого комплексу "Електрон". Визнано недійсним договір дарування 1/20 частини нерухомого майна у вигляді будівель та споруд, загальною площею 486 кв.м., укладений 20 січня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Куркан Н.Ф., запис у реєстрі № 167. Сторони приведено до первісного стану. Будівлю корпусу кухні повернуто до складу цілісного лікувально-оздоровчого комплексу, власником якого є ПП "Фаро". Визнано недійсною державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/20 частину лікувально-оздоровчого комплексу "Електрон" від 21 січня 2003 року за № 3-2.

У касаційних скаргах Таїровська селищна рада просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в позові, авиконавчий комітет Таїровської селищної ради просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що ПП "Фаро" є правонаступником ДП ЛОК "Електрон". У власність ДП ЛОК "Електрон" майно ВАТ "Концерн-Електрон" не передавалось, зазначені питання загальними зборами ВАТ "Концерн-Електрон" ніколи не вирішувались, а тому ДП ЛОК "Електрон" не мало права продавати майно, яке фактично йому не належало.

З такими висновками суду погодитись не можна.

З матеріалів справи (т. 1, а.с. 103-104) убачається, що спірний договір купівлі - продажу нежитлового приміщення від 5 грудня 1998 року укладався між ДП ВАТ "Концерн-Електрон" лікувально-оздоровчого комплексу "Електрон" та МП "Люстдорф-Одеса". Про існування юридичної особи ДП ЛОК "Електрон", правонаступником якої суд визнав ПП "Фаро", відсутні відомості в матеріалах справи.

ПП "Фаро" створене і зареєстроване 17 жовтня 2001 року. Належні докази про те, що ПП "Фаро" стало правонаступником іншої юридичної особи у матеріалах справи відсутні.

На час укладення договору купівлі-продажу між ВАТ "Концерн-Електрон" та ПП "Фаро" від 3 жовтня 2002 року, 1/20 частина майна лікувально-оздоровчого комплексу "Електрон" вже не належала ВАТ "Концерн-Електрон", і воно її не відчужувало. Відповідно до свідоцтва про право власності від 20 жовтня 2000 року зазначена частка майна була зареєстрована за ОСОБА_1Свідоцтво про право власності на цю частку майна було видане їй виконавчим комітетом Таїрівської селищної ради, який не був притягнутий до участі у справі.

Оскільки відсутні дані про те, що ПП "Фаро" є правонаступником ДП ВАТ "Концерн-Електрон" ЛОК "Електрон", то висновок суду про необхідність застосування двосторонньої реституції є передчасним, так як ПП "Фаро" не було стороною спірного договору купівлі-продажу від 5 грудня 1998 року.

Вирішуючи спір, суди не з'ясували за захистом яких своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів ПП "Фаро" звернулося до суду та чи не сплив строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено.

Розглядаючи вимоги юридичної особи про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна між двома іншими юридичними особами, суди не з'ясували чи підвідомчий спір, у цій частині вимог, розгляду в порядку цивільного судочинства, чи не порушуються при цьому правила ст. 16 ЦПК України.

За таких обставин, колегія не може визнати судові рішення законними та обгрунтованими, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Таїровської селищної ради задовольнити частково, касаційну скаргу виконавчого комітету Таїровської селищної ради задовольнити.

Рішення Овідіопольского районного суду Одеської області від 10 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.