Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про перерахунок та стягнення втраченого у зв'язку з ушкодженням здоров'я заробітку,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що в результаті скоєного відповідачем 8 травня 1981 року злочину він втратив заробіток у зв'язку з ушкодженням здоров'я, судами неодноразово розглядалися його позови про стягнення втраченого заробітку, останнім рішенням Бахмацького районного суду від 3 вересня 1998 року розмір такого заробітку для щомісячної виплати на його користь було визначено в 18 грн. 61 коп., однак з того часу змінилося законодавство, купівельна спроможність гривні, відповідно підвищилися тарифні ставки та посадові оклади, а тому розмір втраченого заробітку підлягає перерахунку та збільшенню.

Позивач просив провести перерахунок розміру втраченого ним у зв'язку з ушкодженням здоров'я заробітку, стягнути з відповідача заборгованість по виплаті коштів з листопада 2004 року в сумі 15 940 грн. 44 коп. та стягувати щомісячно втрачений заробіток у розмірі 461 грн. 40 коп.

Рішенням Бахмацького районного суду від 20 лютого 2008 року позов задоволено частково, постановлено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по виплаті коштів на відшкодування втраченого заробітку в сумі 5 455 грн. 73 коп. та стягувати щомісячно втрачений заробіток у розмірі 231 грн. 75 коп.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 23 квітня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 8 травня 1981 року з необережності заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_1 й вироком Бахмацького районного суду від 25 червня 1981 року був засуджений за вчинення злочину за ст. 105 КК УРСР, у зв'язку з ушкодженням здоров'я позивач втратив 45% професійної працездатності.

Також встановлено, що рішенням Бахмацького районного суду від 3 вересня 1998 року розмір відшкодування втраченого заробітку, що підлягає стягненню з 1 вересня 1998 року щомісячно й безстроково з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, було визначено в 18 грн. 61 коп.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції керувався статтею 1208 ЦК України та виходив із того, що перерахунок розміру відшкодування втраченого заробітку позивача слід проводити виходячи з розмірів мінімальної заробітної плати за період 2005-2008 років та з урахуванням втрати професійної працездатності позивача в 45%.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 не заявляв вимог про збільшення розміру відшкодування втраченого заробітку шляхом індексації на підставі частини першої статті 1208 ЦК України, а на підставі зазначених ним статей 1195, 1197 ЦК України позов задоволенню не підлягає.

Проте з такими висновками апеляційного суду цілком погодитися не можна.

Відповідно до статті 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Таким чином законом передбачене право потерпілого на перерахунок раніше визначеного розміру відшкодування йому шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.

В контексті зазначеної норми під поняттям "мінімальна заробітна плата" слід розуміти законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці, обсяг робіт (стаття 1 Закону України "Про оплату праці"), а наявність підвищення вартості життя визначається на підставі встановленого законодавцем прожиткового мінімуму відповідно до динаміки його зростання.

Звертаючись до суду з позовом, основною правовою підставою своїх вимог ОСОБА_1 визначив положення частини другої статті 1208 ЦК України, а на норми статей 1195, 1197 ЦК України та інших нормативно-правових актів позивач посилався при обґрунтуванні розрахунку суми, яку просив стягнути на свою користь.

Згідно статті 303 ЦПК України обов'язком апеляційного суду є перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не перевірив наявності передбачених законом підстав для перерахунку визначеного ОСОБА_1 в 1998 році розміру відшкодування втраченого у зв'язку з ушкодженням здоров'я заробітку й помилково виходив із того, що позов заявлений тільки на підставі статей 1195, 1197 ЦК України.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 23 квітня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.