Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ будинку і земельної ділянки, визнання недійсними договору дарування земельної ділянки та державного акта на право приватної власності на землю за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 7 серпня 2008 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з серпня 1986 року до червня 2001 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 У період шлюбу ними було побудовано садовий будинок у садовому товаристві "Діброва" в с. Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області на земельній ділянці площею 0,082 га, яка була приватизована на ім'я ОСОБА_2 При поділі між ними спільного майна подружжя спірний будинок не був предметом поділу, оскільки він не прийнятий у експлуатацію, а ОСОБА_2, який уникає поділу будинку, не заінтересований у його узаконенні. Цей будинок побудований без належно оформленого проекту, тому є самочинним будівництвом.

Оскільки ОСОБА_2 перешкоджає їй у користуванні будинком та земельною ділянкою, позивачка просила визнати за нею право спільної сумісної власності на самочинно збудований садовий будинок і провести реальний поділ будинку та земельної ділянки.

У ході судового розгляду позивачка доповнила позовні вимоги та просила визнати недійсними договір дарування спірної земельної ділянки, укладений 14 липня 2006 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, та державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2008 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на самочинно збудований садовий будинок, проведено реальний поділ цього будинку та спірної земельної ділянки, визнано недійсними зазначений договір дарування земельної ділянки та державний акт на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_3

Додатковим рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 5 червня 2008 року визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на самочинно збудований садовий будинок.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 липня 2008 року рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2008 року та додаткове рішення цього суду від 5 червня 2008 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 7 серпня 2008 року виправлено описку в резолютивній частині рішення апеляційного суду, а саме: замість "рішення Івано-Франківського міського суду" указано "рішення Тисменицького районного суду".

У обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування рішення та ухвали апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції та додаткового рішення цього суду.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення та ухвали апеляційного суду відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Матеріали справи та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 7 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.