Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційного банку (далі - ЗАТ КБ "Приватбанк"), третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ЗАТ КБ "Приватбанк" на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 5 квітня 2007 року,

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, зазначала, що 24 лютого 2005 року нею було здійснено грошовий переказ у сумі 600 доларів США своєму синові - ОСОБА_2, який проходить навчання в Канаді, через Кременчуцьку філію ЗАТ КБ "Приватбанк", за що нею було сплачено 24 долари США комісійних витрат. У березні 2005 року з телефонної розмови із сином їй стало відомо, що вказаний грошовий переказ він не отримав у зв'язку з тим, що переказ був відкликаний. На запит від 16 березня 2005 року ЗАТ КБ "Приватбанк" листом від 25 березня 2005 року № 830 грн. повідомило, що грошовий переказ банком не відкликався і його можна отримати за місцем призначення, але кошти її сином отримані не були. На запити, адресовані керівництву ЗАТ КБ "Приватбанк", з вимогою повідомити долю грошового переказу відповіді не отримала. У зв'язку з наведеним просила стягнути з відповідача на свою користь 3 306 грн. 64 коп., що еквівалентно сплаченим 624 доларам США (грошовий переказ із комісійним збором), компенсаційні виплати в сумі 598 грн. 78 коп., проценти за користування грошовими коштами в розмірі 532 грн. 78 коп., пеню за прострочення виконання переказу в сумі 303 грн., 2 082 грн. 90 коп. пені за прострочення надання фінансової послуги, витрати на оплату судово-психіатричної експертизи в розмірі 544 грн. 80 коп. та 60 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 січня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 5 квітня 2007 року, позов задоволено частково. Стягнуто із ЗАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 суму грошового переказу з комісійним збором в розмірі 3 306 грн. 64 коп., що еквівалентно 624 доларам США, компенсаційні виплати в сумі 598 грн. 78 коп., проценти за користування грошовими коштами у розмірі 532 грн. 78 коп., 303 грн. пені за прострочення виконання переказу, 2 082 грн. 90 коп. пені за прострочення надання фінансової послуги, витрати на оплату судово-психіатричної експертизи в сумі 544 грн. 80 коп. та 21 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ЗАТ КБ "Приватбанк" просить рішення суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ЗАТ КБ "Приватбанк" не виконало своїх зобов'язань щодо надання фінансової послуги, а саме переказу грошей, чим спричинило позивачці матеріальну та морально шкоду.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались як вимоги, так і заперечення; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинно бути зазначено встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Заперечуючи проти позову, ЗАТ КБ "Приватбанк" посилалося на те, що неотримання переказу ОСОБА_2 сталося не з його вини, оскільки кошти, внесені позивачкою в касу банку, того ж дня перераховані на ім'я ОСОБА_2 за реквізитами, вказаними ОСОБА_1 у заяві про переказ НОМЕР_1 від 24 лютого 2005 року; цього ж дня сума переказу зарахована на відповідний рахунок канадського банку "MULTIEXPRESS" і була готова до виплати. Грошовий переказ дістався країни Канада шляхом виконання послідовного переказування коштів ЗАТ КБ "Приватбанк" до ЗАТ МКБ "Москомприватбанк", далі до ТОВ КБ "Анелік Ру", останнім - до банку "MULTIEXPRESS". 26 квітня 2005 року грошовий переказ із причин його тривалого неотримання одержувачем банком "MULTIEXPRESS" направлено до ТОВ КБ "Анелік Ру", а останнім до ЗАТ МКБ "Москомприватбанк", в якому вони й знаходяться на транзитному рахунку. Отже, ЗАТ КБ "Приватбанк" виконало свої зобов'язання, надавши фінансову послугу позивачці щодо перерахування переказу на ім'я ОСОБА_2, проте останній із невідомих відповідачу причин не отриманий, у зв'язку з чим повернутий на транзитний рахунок і може бути отриманий ОСОБА_1

У порушення зазначених норм цивільного процесуального законодавства суд першої інстанції доводів ЗАТ КБ "Приватбанк" належним чином не перевірив; не встановив та не зазначив у рішенні, з яких причин ОСОБА_2 не був отриманий переказ; не визначився з тим, як повинен здійснюватися переказ коштів за заявою ОСОБА_1, які взяв на себе ЗАТ КБ "Приватбанк" обов'язки щодо виконання цього переказу та чи всі вони їм виконані.

Крім того, суд належним чином не вмотивував і не обґрунтував із посиланням на норми закону висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України в достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 5 квітня 2007 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.