Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 (далі - ПП ОСОБА_2) про розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначала, що 23 вересня 2005 року вона звернулася до відповідачки про надання їй послуг із фарбування дублянки та чищення хутра, про що було укладено договір побутового підряду. Термін виконання робіт був установлений відповідачкою - один тиждень з моменту укладення договору.

Посилаючись на те, що відповідачка свої зобов'язання в установлений строк не виконала та що виконана нею робота з фарбування дублянки й чищення хутра є неякісною, у зв'язку із чим вона відмовилася забирати дублянку, просила розірвати договір побутового підряду, стягнути на її користь 1 300 грн. на відшкодування матеріальної шкоди - вартість дублянки з урахуванням зношення, 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 841 грн. 24 коп. судових витрат.

ПП ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Зазначала, що 23 вересня 2005 року між нею та відповідачкою був укладений договір побутового підряду. Відповідно до умов зазначеного договору вона зобов'язалася виконати роботи з фарбування дублянки та чищення хутра. На виконання умов зазначеного договору відповідачка сплатила 100 грн. авансу, а 72 грн. зобов'язалася сплатити після виконання договору.

Посилаючись на те, що вона свої зобов'язання за договором виконала належним чином, просила стягнути з відповідачки на її користь 72 грн. боргу за договором та 175 грн. витрат на проведення експертизи, 51 грн. судового збору.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26 березня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: розірвано договір побутового підряду, укладений між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 23 вересня 2005 року; стягнуто з ПП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 грн. передоплати за договором, 1 200 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 300 грн. витрат на правову допомогу, 175 грн. і 366 грн. 24 коп. витрат на проведення експертиз. У задоволенні зустрічних позовних вимог ПП ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 17 квітня 2007 року стягнуто з ПП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2007 року рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26 березня 2007 року та додаткове рішення цього ж суду від 17 квітня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПП ОСОБА_2 просить скасувати зазначені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ПП ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідачка свої зобов'язання за договором виконала неналежним чином, а тому відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) є правові підставі для розірвання договору побутового підряду та відшкодування моральної шкоди.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Судами встановлено, що 23 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 був укладений договір побутового підряду, відповідно до умов якого ПП ОСОБА_2 зобов'язалася виконати роботи з фарбування дублянки та чищення хутра, а ОСОБА_1 зобов'язалася оплатити виконані роботи. На виконання умов зазначеного договору ОСОБА_1 внесла передоплату в розмірі 100 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, у порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Установивши, що роботи за договором були виконані ПП ОСОБА_2 неналежним чином, суди обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору побутового підряду, відшкодування матеріальної шкоди та про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

При встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм процесуального права, рішення судів у цій частині відповідають вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про відшкодування моральної шкоди, суди виходили з того, що така відповідальність передбачена ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Проте погодитися з таким висновком судів не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" (v0005700-96) при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Проте задоволення такої вимоги за умови її пред'явлення можливе з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів", яка передбачає право споживачів на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією (товар, робота чи послуга, що виготовляється, виконується чи надається для суспільних потреб), у випадках, передбачених законом.

Покладаючи на ПП ОСОБА_2 обов'язок відшкодування завданої моральної шкоди, суди на зазначені вимоги закону уваги не звернули та не врахували, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" відшкодуванню підлягає моральна шкода, завдана небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством.

За таких обставин, оскільки фактичні обставини справи судами встановлено повно, але неправильно застосовано матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові.

У решті - рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись пп. 1. 5. ч. 1 ст. 336, ст.ст. 337, 341, п. 1 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 17 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2007 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

У решті - рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2007 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.