Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири та визначення порядку користування квартирою, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру,

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, визначення порядку користування квартирою між ним та відповідачкою з виділенням йому в користування 1/2 частини квартири. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 5 вересня 1976 року він із відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі. У період шлюбу на спільні кошти ними була придбана чотирикімнатна квартира в житлово-будівельному кооперативі (далі - ЖБК) "Арктика-52" у м. Мелітополі по АДРЕСА_1, яка була зареєстрована на його ім'я. Оскільки квартира була придбана в період шлюбу за спільні кошти, він має право на 1/2 частину її.ОСОБА_1. просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири та визначити порядок користування квартирою, виділивши йому в користування дві кімнати площею 11,3 кв. м та 12,1 кв. м, які позначені в плані квартири цифрами 7 та 8, а кухню, ванну кімнату, туалет, коридор залишити в спільному користуванні.

ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що з 5 вересня 1976 року до 27 листопада 2004 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі зОСОБА_1. У період шлюбу її чоловік вступив до ЖБК "Арктика-52", правонаступником якого є ОСМД "Чайка", і вони придбали чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка була зареєстрована на ім'я чоловіка. Однак спірна квартира була придбана не за спільні кошти подружжя, оскільки на час сплати паю вони не мали в сімейному бюджеті на це коштів. Фактично квартира була куплена на кошти її рідного брата, для придбання йому квартири в цьому ж ЖБК, тому спірна квартира не може бути визнана їхньою спільною сумісною власністю.

ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом, в якому просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, зазначивши, що його рідна сестра, ОСОБА_2, у 1976 році вийшла заміж заОСОБА_1. і вони стали в чергу на отримання квартири. У 1989 році він вступив до морехідного училища та, закінчивши його в 1991 році, став ходити в плавання, а проживав у м. Корсакові Російської Федерації. У цей період він добре заробляв. У 1994 році приїхав до сестри в м. Мелітополь і сказав, що хоче придбати собі квартиру в м. Мелітополі. Сестра та її чоловік повідомили, що перебувають на черзі на придбання квартири в ЖБК, однак у них немає коштів на оплату внесків, при цьому сказали, що вони могли б придбати квартиру й для нього. Він, погодившись, почав передавати їм кошти на придбання квартири. За період з 1994 року до 2003 року передав їм 16 500 доларів США, про що сестра писала розписки. У 2004 році сестра йому повідомила, що на його кошти вони придбали квартиру собі та оформили на ім'яОСОБА_1. Таким чином, спірна квартира була придбана на його кошти й право власності на квартиру повинно бути визнано за ним.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2007 року, у задоволенні позовуОСОБА_1. до ОСОБА_2 та позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2,ОСОБА_1. відмовлено, позов ОСОБА_2 доОСОБА_1. задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користьОСОБА_1. частину паю, сумісно внесену, у розмірі 8 821 грн., 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 401 грн. 21 коп. судового збору на користь держави.

Рішенням колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 лютого 2008 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2007 року в частині позовних вимогОСОБА_1. до ОСОБА_2 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 доОСОБА_1. скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимогиОСОБА_1. до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири та визначення порядку користування квартирою задоволено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 доОСОБА_1. про визнання права власності на квартиру задоволено частково. Визнано заОСОБА_1. та ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1/2 частині за кожним.

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із заявою про роз'яснення рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 лютого 2008 року, посилаючись на те, що суд у своєму рішенні визнав заОСОБА_1. та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на квартиру АДРЕСА_1 при цьому не визначив порядок користування.

Відповідно до ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що виходячи із зазначеної заяви слід не роз'яснити вказане рішення, а ухвалити додаткове рішення про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1.

Як убачається з наведеного, рішенням колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 лютого 2008 року позовні вимогиОСОБА_1. до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири та визначення порядку користування квартирою задоволено та частково задоволено зустрічний позов ОСОБА_2

Проте, визнавши за необхідне повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1. з визнанням за ним права власності на 1/2 частину спірної квартири, Верховний Суд України в резолютивній частині свого рішення не вказав про те, яким чином задоволено вимогиОСОБА_1. в частині визначення порядку користування квартирою.

За таких обставин, виходячи з того, що судом задоволено вимоги ОСОБА_1 про виділення йому в користування житлових кімнат площею 11,3 кв.м та 12,1 кв.м, позначених у плані квартири цифрами 7 та 8 та залишення в спільному користуванні кухні, ванної кімнати, туалету, коридору у справі слід ухвалити додаткове рішення про виділення в користуванняОСОБА_1. названих житлових приміщень, а ОСОБА_2 - кімнат площею 17,0 кв.м та 8,5 кв.м з залишенням у спільному користуванні сторін кухні, ванної кімнати, туалету, коридору.

Керуючись ст. ст. 220, 343 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Виділити ОСОБА_1 дві кімнати площею 11, 3 кв.м та 12, 1 кв.м, ОСОБА_2 - кімнати площею 17,0 кв.м та 8, 5 кв.м, залишити у спільному користуванні кухню, ванну кімнату, туалет, коридор у квартирі АДРЕСА_1

Додаткове рішення набирає законної сили з моменту його оголошення й оскарженню не підлягає.