Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, прокуратури Чернігівської області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду,

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Державного казначейства України, посилаючись на те, що 4 січня 2007 року слідчим слідчого відділення Чернігівського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області відносно нього було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 5 березня 2007 року зазначену постанову слідчого скасовано й у порушенні кримінальної справи відмовлено, однак за час досудового слідства його допитували, безпідставно пред'явили обвинувачення та застосували запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд і такими незаконними діями йому завдана моральна шкода.

Позивач просив стягнути з Міністерства внутрішніх справ України 100 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди й зобов'язати Державне казначейство України виплатити йому зазначені кошти.

Судом до участі в справі як відповідачів залучено управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області та прокуратуру Чернігівської області.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 лютого 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 10 квітня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, постановлено відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства, шляхом констатації факту її завдання.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 263 КК України, незаконно застосовано запобіжний захід, чим йому завдана моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню шляхом констатації факту її завдання, виходячи з положень частини третьої статті 23 ЦК України, характеру та способу завдання такої шкоди, тривалості негативних для ОСОБА_1 наслідків, засад розумності, виваженості та справедливості.

Проте з такими висновками апеляційного суду цілком погодитися не можна.

Відповідно до частин першої, третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Частинами другою та сьомою статті 1176 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом.

Згідно частин другої, третьої статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Виходячи з положень наведених норм законів та вимог статті 214 ЦПК України, суду при розгляді справи за позовом про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, слід встановлювати чи мали місце незаконні дії з боку зазначених органів та суду, факт заподіяння позивачу моральної шкоди та розмір або спосіб її відшкодування.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не врахував, що для відшкодування моральної шкоди необхідно обов'язково встановити факт її заподіяння та визначити розмір (спосіб) її відшкодування, а тому фактично позбавив позивача права на її відшкодування, обмежившись констатацією факту її заподіяння.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий апеляційний розгляд з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 10 квітня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.