Про знесення самочинно встановленого металевого гаража - 17.12.2008 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно встановленого металевого гаража за касаційною скаргою Вінницької міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 19 червня 2008 року,

Вінницька міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про знесення самочинно встановленого металевого гаража, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач із порушенням установленого законом порядку, без належного дозволу, установив металевий гараж біля будинку АДРЕСА_1 на землях територіальної громади м. Вінниці, а тому споруда вважається самочинним будівництвом відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України. Відповідачу було вручено міським комунальним підприємством "АБС" письмове попередження з вимогою у 5-денний термін демонтувати металеву споруду в добровільному прядку, однак металевий гараж не знесено.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 листопада 2007 року позов задоволено. Постановлено знести самочинно встановлений ОСОБА_1 металевий гараж, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_1, та привести земельну ділянку в первинний стан за його рахунок.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими обставинами.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 19 червня 2008 року, у позові відмовлено.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, Вінницька міська рада подала до Верховного Суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, з чим погодилась і апеляційна інстанція, суд першої інстанції виходив із того, що спірний гараж на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1, не є встановленим самочинно, оскільки він не розміщений на лініях подання електроенергії, газопроводу, водопроводу, телефонного зв'язку, а також з того, що співвласники й користувачі зазначеного будинку, в якому проживає ОСОБА_1, проти цього не заперечували та не заперечують.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки дійшли їх без повного, всебічного та об'єктивного дослідження деяких обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Згідно з актом від 11 травня 2007 року міського комунального підприємства "Архітектурно-будівельний сервіс" із числа двох працівників МКП "АБС" та представника ЖЕК № 7 ОСОБА_1 самочинно встановлено металевий гараж на АДРЕСА_1. Разом з тим цей акт складався за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України споруда вважається самочинним будівництвом, якщо вона збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно затяті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Згідно із ч. 2 ст. 116 Земельного Кодексу України набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Суд залишив без оцінки зазначені доводи позивача, незважаючи на те, що вони мають правове значення для вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції в порушення ст. 303 ЦПК України не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги щодо законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції та залишив його без змін.

За таких обставин, ураховуючи, що судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального й процесуального права, відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Вінницької міської ради задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 19 червня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.