Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Косенка В.Й., Григор'євої Л.І.,

Барсукової В.М., Данчука В.Г., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного обладнання "ДАН", директора товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 24 червня 2008 року,

21 вересня 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання незаконним наказу про звільнення її з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 грудня 2006 року вона була прийнята на роботу до відповідача на посаду економіста фінансово-економічного відділу з випробувальним терміном - два місяці. Наказом директора товариства з обмеженою відповідальністю від 30 січня 2007 року її звільнено з роботи за ст. 28 КЗпП України як таку, що не пройшла випробування.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2008 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на роботі та стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 31 920 грн. 48 коп.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 24 червня 2008 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_1 було звільнено з роботи 30 січня 2007 року. У зв'язку з тим, що позивачка в день звільнення була відсутня на роботі, копію наказу про звільнення їй було надіслано на домашню адресу в той же день цінним листом. 7 лютого 2007 року та 13 березня 2007 року ОСОБА_1 направлялись повідомлення про звільнення з роботи з проханням прибути до центрального офісу відповідача для отримання трудової книжки та розрахункових коштів. За заявами позивачки у березні 2007 року проводилась перевірка законності її звільнення інспектором праці Територіальної державної інспекції праці у Київській області. 7 березня 2007 року позивачці була надана відповідь про те, що її звільнено з роботи 30 січня 2007 року, а копію наказу про звільнення надіслано на домашню адресу рекомендованим листом. У матеріалах справи є розписка ОСОБА_1 про одержання копії наказу про звільнення 26 червня 2007 року (а.с. 44). З позовом до суду позивачка звернулась тільки 21 вересня 2007 року, тобто з пропущенням строку, встановленого ст. 233 КЗпП України.

Відповідно до положень ст.ст. 233, 234 КЗпП України працівник може звернутись до суду з позовом про поновлення на роботі в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 КЗпП Українки, суд може поновити ці строки.

Установлено, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні підстави для скасування ухваленого апеляційним судом рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 24 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.