6-17492св08 Про визнання договору купівлі-продажу нерухомості недійсним - 15.12.2008 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: КП "Броварське міське БТІ", приватний нотаріус Авраменко Наталія Анатоліївна про визнання договору купівлі-продажу недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 5 червня 2008 року,

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6, 1932 року народження, що проживав АДРЕСА_1, в будинку, який належав йому на праві приватної власності.

Вказував, що у вересні 2003 року його батько подарував сторонній особі - ОСОБА_4 27/50 частин свого будинку, а 26 січня 2004 року він передав у власність відповідача решту свого будинку за договором довічного утримання. 7 жовтня 2004 року, ОСОБА_4, вчинено правочин, яким передано ОСОБА_5 за договором дарування у власність 27/50 частин будинку.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 8 лютого 2006 року визнаний недійсним договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Рішенням апеляційного суду Київської області від 27 червня 2006 року визнано недійсним договір дарування будинку АДРЕСА_1 від 5 вересня 2003 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Зазначав, що у липні 2007 року йому стало відомо, що 28 грудня 2006 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обманним шляхом продали домоволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Посилаючись на те, що правочин укладений внаслідок помилки та обману і оскільки він має право витребувати майно і у добросовісного набувача, просив суд, визнати договір купівлі-продажу будинку недійсним, визнати за ним право власності на будинок, виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і вселити його в будинок на підставі ст.ст. 216, 229, 230, 236, 388, 342 ЦК України.

ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1, мотивуючи його тим, що 28 грудня 2006 року ним та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу спірного будинку, який належить їм на праві власності та зареєстрований в Броварському БТІ.

Посилаючись на те, що при здійсненні вказаного правочину нотаріусом перевірялась наявність заборони в єдиному реєстрі і будь-яких заборон на будинок не було та про будь-які спори стосовно будинку покупці не знали і не могли здогадуватись, а отже є добросовісними набувачами і оскільки у добросовісного набувача витребувати майно може власник, а позивач не був і не є власником, просив суд визнати його добросовісним набувачем будинку АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу та визнати за ним право власності на зазначений будинок.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 5 червня 2008 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 5 червня 2008 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, а в зустрічному позові ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги ОСОБА_1 та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 5 червня 2008 року залишити без змін.