Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Кіровська районна рада м. Донецька, про встановлення факту прийняття спадщини, поділ спадкового майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи Четверта Донецька державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька", Кіровська в м. Донецьку районна рада та Універсальна товарна біржа "Правіс", про визнання біржового контракту недійсним, визнання права власності на частину житлового приміщення, виключення майна зі спадкової маси, визнання права власності на спадкове майно за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2007 року,

У березні 2005 року ОСОБА_1 у свої інтересах та в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_5, 1991 року народження, звернувся до суду з названим позовом.

Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина та мати сина - ОСОБА_5, після смерті якої залишилось спадкове майно, а саме: частка приватизованої квартири АДРЕСА_1 та 32/100 частки чотирикімнатної квартири АДРЕСА_2, що була придбана ними під час шлюбу.

Оскільки між ним і відповідачами не досягнуто згоди щодо поділу спадкового майна, а нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати за ним право власності на частину від 32/100 часток квартири АДРЕСА_2, встановити факт прийняття ним і сином, ОСОБА_5, спадщини після смерті ОСОБА_5 та поділити спадкове майно.

ОСОБА_3 позов не визнала та пред'явила зустрічний позов про визнання біржового контракту недійсним, визнання права власності на частину житлового приміщення, виключення майна зі спадкової маси та визнання права власності на спадкове майно.

Зазначала, що її дочка, ОСОБА_5, 24 вересня 1997 року за біржовим контрактом придбала 32/100 частки квартири АДРЕСА_2. Однак дочка власних коштів для купівлі житла не мала, з продавцем за цим договором розрахувалася вона. Оскільки дочка за життя гроші за квартиру їй не повернула, ОСОБА_3 просила суд біржовий контракт як укладений внаслідок обману визнати недійсним і визнати за нею право власності на 32/100 частки квартири АДРЕСА_2.

Крім того, просила визнати за нею право на належну їй спадкову частку квартири АДРЕСА_1, на частину банківського вкладу ОСОБА_5 та зобов'язати ОСОБА_1 повернути їй побутові речі з квартири АДРЕСА_1, які є її власністю й безпідставно знаходяться в користуванні ОСОБА_1

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 12 червня 2007 року первісний позов задоволено: сторонам продовжено строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5; визнано за кожним з них право власності в порядку спадкування за законом на 6,25 % квартири АДРЕСА_1, а також на 4 % квартири АДРЕСА_2 та на частку грошового вкладу з належними відсотками в Ощадному банку України; визнано за ОСОБА_1 право власності на половину спільного майна подружжя - 16 % квартири АДРЕСА_2, а в зустрічному позові відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2007 року рішення місцевого суду в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на частину спільного майна подружжя - 16 % квартири АДРЕСА_2 та відмови в задоволенні вимог ОСОБА_3 про виключення майна зі спадкової маси скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у вимогах ОСОБА_1 відмовлено, а позов ОСОБА_3 задоволено частково: виключено зі спадкового майна 32 % частки квартири АДРЕСА_2, також виключено з рішення суду першої інстанції висновок про відмову ОСОБА_3 у позові про визнання біржового контракту недійсним.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи справу в частині поділу частки у квартирі АДРЕСА_2, місцевий суд виходив із того, що ця частка набута подружжям ІНФОРМАЦІЯ_2 під час перебування в шлюбі, а тому є їхньою спільною сумісною власністю.

Скасовуючи рішення місцевого суду в цій частині та ухвалюючи нове рішення, яким частку у квартирі АДРЕСА_2 виключено зі спадкового майна ОСОБА_5, апеляційний суд дійшов висновку, що біржовий контракт, за яким її було придбано на ім'я спадкодавця, є нікчемним.

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вирішуючи справу, місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 29 січня 1991 року. На підставі свідоцтва про право власності від 3 серпня 2000 року ОСОБА_5 належало 25 % приватизованої квартири АДРЕСА_1, а на підставі біржового контракту від 24 вересня 1997 року - 32 % квартири АДРЕСА_2.

Після смерті ОСОБА_5, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, на її майно відкрилася спадщина. Всі сторони є спадкоємцями першої черги.

ОСОБА_3, оспорюючи біржовий контракт від 24 вересня 1997 року, посилалася на те, що його вчинено під впливом обману щодо покупця спірної частки квартири АДРЕСА_2.

Відмовляючи в задоволенні вимог про визнання біржового контракту недійсним, місцевий суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не надано належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження обґрунтованості цих вимог, а за життя її дочки, ОСОБА_5, нею відповідного позову не порушувалося.

Зробивши висновок, що біржовий контракт від 24 вересня 1997 року є нікчемним із підстав, передбачених ст. 220 ЦК України 2003 року, апеляційний суд не врахував, що відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

На момент вчинення спірного біржового контракту діяв ЦК УРСР (1540-06) 1963 року, який не передбачав поняття нікчемного договору.

Таким чином, апеляційний суд, не визначившись із характером спірних правовідносин і правовою нормою, що підлягає застосуванню, помилково застосував закон, який не поширюється на спірні правовідносини, та в порушення ч. 1 ст. 11 ЦПК України розглянув спір з правових підстав, які не були зазначені в зустрічному позові.

Місцевий суд, установивши на підставі доказів, яким дав належну оцінку, відсутність правових підстав для визнання біржового контракту таким, що вчинений внаслідок обману, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення цих вимог зустрічного позову, але при цьому помилково послався на норми ст. 230 ЦПК України 2003 року, оскільки спірні правовідносини на час укладення договору врегульовувалися нормами ст. 57 ЦК УРСР 1963 року. Однак ця формальна помилка не може бути підставою для перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2007 року скасувати, а рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 12 червня 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.