Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про вселення,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про вселення.

Зазначала, що вона в 1986 році зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 З 1986 року до вересня 2005 року вона із сім'єю постійно проживала в будинку АДРЕСА_1, який належав батькам її чоловіка.

Відповідач відповідно до договору довічного утримання, укладеного 7 квітня 2005 року між ним і його матір'ю - ОСОБА_6, став власником зазначеного будинку та виселив їх із будинку.

Посилаючись на те, що відповідач без законних підстав виселив їх зі спірного будинку, просила вселити їх у зазначений будинок.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 5 лютого 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 23 квітня 2008 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 15 липня 2008 року рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 5 лютого 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: вселено її та ОСОБА_2, ОСОБА_3 у будинок АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 300 грн. витрат на правову допомогу.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачка разом із дітьми були членами сім'ї колишнього власника будинку, а тому вони підлягають вселенню в спірний будинок.

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Судом установлено, що відповідно до рішення Виноградівського районного суду від 21 січня 2005 року ОСОБА_1 разом із дітьми були вселені в спірний будинок, власником якого на той час була ОСОБА_6, як члени її сім'ї.

ОСОБА_4 відповідно до договору довічного утримання від 7 квітня 2005 року, укладеного між ним та ОСОБА_6, набув права власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ч. 2 ст. 64 ЖК України).

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Установивши, що власником спірного будинку є відповідач, що позивачі не є членами його сім'ї, що ОСОБА_1 на праві власності належить частина житлового будинку АДРЕСА_3, а ОСОБА_3 разом зі своєю сім'єю мешкає за адресою: АДРЕСА_2, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й змінене апеляційним судом помилково.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 15 липня 2008 року скасувати, а рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 5 лютого 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.