Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства "Донецьке автотранспортне підприємство - 11426", третя особа - ОСОБА_2, про збільшення розміру відшкодування шкоди,

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до дочірнього підприємства "Донецьке автотранспортне підприємство - 11426" (далі - ДП "Донецьке автотранспортне підприємство - 11426") про збільшення розміру відшкодування шкоди.

Зазначав, що 19 січня 1988 року з вини водія ОСОБА_2 він був травмований в автомобілі "Таксі", який належав ДП "Донецьке автотранспортне підприємство - 11426".

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 17 червня 1998 року з ДП "Донецьке автотранспортне підприємство - 11426" на його користь було стягнуто щомісячно по 365 грн. 91 коп. на відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.

Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 17 червня 1998 року йому встановлено виплату на відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'ю щомісячно по 627 грн. 31 коп. безстроково.

Посилаючись на збільшення розміру мінімальної заробітної плати та збільшення окладів на підприємстві де він працював на момент дорожньо-транспортної пригоди, просив збільшити з 1 січня 2004 року розмір відшкодування шкоди, стягнути на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., заборгованість по сплаті сум на відшкодування шкоди у розмірі 13 800 грн. 82 коп., вартість санаторно-курортного лікування у розмірі 3 428 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ДП "Донецьке автотранспортне підприємство - 11426" на його користь на відшкодування шкоди щомісячно з 1 лютого 2007 року до 30 червня 2007 року по 2 126 грн. 47 коп., з 1 липня 2007 року до 30 листопада 2007 року по 2 232 грн. 80 коп., з 1 грудня 2007 року безстроково по 2 392 грн. 28 коп., а також 3 428 грн. - вартість санаторно-курортного лікування та 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2007 року рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ДП "Донецьке автотранспортне підприємство - 11426" на користь ОСОБА_1 38 050 грн. 88 коп., щомісячно з 1 лютого 2007 року по 2 231 грн., з подальшим перерахуванням відповідно до ст. 1208 ЦК України та 3 248 грн. вартість санаторно-курортного лікування.

У касаційній скарзі ДП "Донецьке автотранспортне підприємство - 11426" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи на його користь втрачений заробіток внаслідок зменшення професійної працездатності, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач не проводив перерахунок втраченого позивачем заробітку, у зв'язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати з 1 квітня 2004 року по 31 січня 2007 рік у зв'язку з чим утворилася заборгованість по виплаті зазначених сум у розмірі 35 092 грн. 15 коп.

Крім того, суд вважав, що несвоєчасною виплатою втраченого позивачем заробітку, йому завдана моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, а також підлягають відшкодуванню витрати на санаторно-курортне лікування, які будуть понесені позивачем у майбутньому.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення апеляційний суд вважав, що при проведенні перерахунку сум відшкодування шкоди, завданої позивачеві ушкодженням здоров'я суд першої інстанції не правильно визначив щомісячні суми відшкодування, а відповідно і заборгованість по виплаті зазначених сум і вважав, що щомісячна сума відшкодувань втраченого заробітку з 1 лютого 2007 року складає 2 231 грн., а заборгованість становить 38 050 грн. 88 коп.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Судами встановлено, що 19 січня 1988 року з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем належним ДП "Донецьке автотранспортне підприємство - 11426", сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був травмований ОСОБА_1

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 28 квітня 1989 року ДП "Донецьке автотранспортне підприємство - 11426" зобов'язано відшкодувати позивачу втрачений заробіток щомісячно у розмірі 655 грн. 45 коп.

Рішенням того ж суду від 28 квітня 1989 року була затверджена мирова угода, відповідно до якої відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно виплачувати позивачу втрачений заробіток у розмірі 627 грн. 31 коп.

Відповідно до ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції належним чином не перевірили правильність наданих позивачем розрахунків щодо розміру відшкодування шкоди та наявність правових підстав для збільшення розміру відшкодування шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Встановлюючи розмір витрат на санаторно-курортне лікування суди не врахували, що необхідність даних витрат на санаторно-курортне лікування повинна бути доведена відповідною лікарською експертизою.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди на підставі ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, суди на порушення вимог ст. 214 ЦПК України не навели переконливих доводів на обґрунтування рішення про відшкодування моральної шкоди та не з'ясували з яких підстав, передбачених нормами ЦК України (435-15) , позивач має право порушити питання про відшкодування моральної шкоди та чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Донецьке автотранспортне підприємство - 11426" задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2007 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.