Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" в особі філії м. Миколаєва до ОСОБА_1 про відшкодування збитків за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2007 року,

У грудні 2006 року відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" в особі філії м. Миколаєва звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що знаходиться з відповідачкою в договірних відносинах на постачання електроенергії. 12 вересня 2006 року під час перевірки дотримання Правил користування електричною енергією для населення (далі - Правила) контролерами відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" було встановлено порушення Правил споживачем ОСОБА_1, а саме підключення розетки схованою електропроводкою поза приладом обліку. Унаслідок цього електрична енергія не враховувалася як спожита та не оплачувалася споживачем. Представниками позивача складено акт № В-0454 про безоблікове споживання електроенергії, на підставі якого комісією нараховано збитки в розмірі 5 986 грн. 64 коп., які позивач просить стягнути з відповідачки.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2007 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" 2 тис. грн. на відшкодування збитку.

У касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" в особі філії м. Миколаєва просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24- 27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення (далі - Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 листопада 1999 року № 1416 (z0919-99) (далі -Методика).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил згідно із законодавством України.

На підставі п. 48 Правил споживач несе відповідальність згідно із законодавством за розкрадання електричної енергії у разі споживання електричної енергії без приладів обліку.

Пункт 4 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 року № 122 (122-2006-п) , встановлює, що обсяг електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, визначається за величиною розрахункового споживання електричної енергії протягом періоду порушення на підставі акта виявлених порушень, складеного відповідно до Методики.

Згідно з пунктом 53 Правил та Методики, розрахунок завданих енергопостачальнику збитків здійснюється: за добовою величиною розрахункового споживання електричної енергії; за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття представником енергопостачальника показів приладу обліку чи його технічної перевірки до дня усунення порушення (зокрема, у разі виявлення представником енергопостачальника прихованої електропроводки, пристрою, що занижує покази приладу обліку, кількість днів обчислюється з дня останньої технічної перевірки і до дня усунення порушення, але не більше терміну позовної давності); за тарифами (цінами) для населення, що діяли у період, за який нараховується розмір збитків.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, споживачем електричної енергії, яку постачає позивач. 12 вересня 2006 року у квартирі відповідачки, працівниками позивача виявлено порушення Правил та складено акт № В-0454, яким зафіксовано безоблікове споживання електроенергії поза приладом обліку. На підставі складеного акта, керуючись Методикою, комісією енергопостачальника визначено розмір заподіяних збитків у сумі 5 986 грн. 64 коп. з дати останньої технічної перевірки (24 квітня 2004 року) та виходячи з добової величини розрахункового споживання електроенергії, який визнано судом правильним. Між сторонами склалися договірні правовідносини.

Перевіряючи заперечення відповідачки суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність факту порушення Правил в діях відповідачки.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову й визначаючи розмір збитків, суд вважав за можливе застосувати до правовідносин сторін норму ч. 4 ст. 1193 ЦК України та зменшити розмір збитків, які підлягають стягненню з відповідачки, до 2 тис. грн. з урахуванням її майнового становища та пенсійного віку.

З такими висновками суду першої інстанції погодився апеляційний суд.

Проте з такими висновками не можна погодитись, оскільки суди дійшли їх з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Правильно встановивши обставини справи та характер правовідносин сторін, суд безпідставно застосував до цих правовідносин норму ст. 1193 ЦК України, яка регулює зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, підставою виникнення яких є неправомірна діяльність (позадоговірні зобов'язання), а не договірні відносини.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи викладене, судові рішення не можуть залишатися в силі, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

На підставі ст. ст. 6, 611, 626- 631, 714 ЦК України, ст.ст. 24- 27 закону України "Про електроенергетику", керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" в особі філії м. Миколаєва задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2007 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" в особі філії м. Миколаєва ( р/р 26002392418001 у МФ "Приватбанк" МФО 326610 код ОКПО24789699) 5 986 грн. 64 коп. на відшкодування збитків, 59 грн. 87 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення оскарженню не підлягає.