Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор'євої Л.І.,

суддів: Барсукової В.М., Луспеника Д.Д.

Косенка В.Й., Данчука В.Г.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах Державної податкової адміністрації в Чернігівській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою заступника прокурора Чернігівської області на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 17 липня 2008 року,

У грудні 2007 року заступник прокурора Чернігівської області звернувся до суду з позовом в інтересах Державної податкової адміністрації в Чернігівській області (далі - ДПІ), в якому просив стягнути з ОСОБА_1 21 491 грн. 16 коп. шкоди, заподіяної цій установі оплатою незаконно звільненому відповідачем працівникові часу вимушеного прогулу.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2008 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 17 липня 2008 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі заступник прокурора Чернігівської області просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що наказом начальника Державної податкової адміністрації в Чернігівській області ОСОБА_1 від 1 вересня 2005 року № 179-о було звільнено із займаної посади начальника управління справами Державної податкової адміністрації ОСОБА_2. Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 1 березня 2006 року зазначений наказ визнано незаконним та поновлено ОСОБА_2 на посаді з 1 вересня 2005 року та стягнуто на його користь заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 21 675 грн. 94 коп. Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 вересня 2006 року з Державної податкової адміністрації в Чернігівській області на користь ОСОБА_2 стягнуто 10 843 грн. 64 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки останнього поновлено на роботі лише 27 червня 2006 року. На виконання судового рішення Державною податковою адміністрацією в Чернігівській області виплачено на користь ОСОБА_2 21 492 грн. 16 коп., 24 липня 2006 року - 18 003 грн. 60 коп. та 31 серпня 2006 року - 3 487 грн. 56 коп.

Відповідно до п. 8 ст. 134 КЗпП України, п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" (v0014700-92) , п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) визначено обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної установі у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівнику часу вимушеного прогулу, покладається на службову особу, за наказом якої звільнення працівника здійснено з порушенням закону. При цьому винна в незаконному звільненні особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини установі.

Задовольняючи позов заступника прокурора Чернігівської області, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що кошти, виплачені на користь ОСОБА_2 у рахунок оплати часу вимушеного прогулу, підлягають стягненню з відповідача, оскільки ним був виданий наказ про звільнення ОСОБА_2 з роботи.

При цьому районний суд правомірно визнав поважними причини пропущення строку на звернення до суду, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, оскільки рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 1 березня 2006 року про визнання незаконним і неправомірним наказу від 1 вересня 2005 року № 179-о Державної податкової адміністрації в Чернігівській області про звільнення ОСОБА_2, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою Державної податкової адміністрації в Чернігівській області було предметом перегляду справи в апеляційному суду Чернігівської області 19 червня 2006 року та за касаційною скаргою Державної податкової адміністрації в Чернігівській області - у Вищому адміністративному суді України 29 листопада 2006 року. Матеріали цієї справи були повернуті до Деснянського районного суду м. Чернігова 8 грудня 2006 року, а прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення оплати часу вимушеного прогулу поданий до суду 10 грудня 2007 року.

В обґрунтування пропущення строку звернення до суду заступник прокурора Чернігівської області вказував, що в лютому 2007 року прокуратура звернулася з адміністративним позовом в інтересах Державної податкової адміністрації в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення 21 491 грн. 16 коп. оплати вимушеного прогулу ОСОБА_2 Зазначав, що рішення про звернення до суду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства було прийнято у зв'язку з відсутністю на той час чіткої позиції в розмежуванні юрисдикції та з урахуванням того, що спір виник у зв'язку з проходженням, незаконним звільненням та поновленням на роботі ОСОБА_2 на публічній службі. Указував, що державна податкова адміністрація є юридичною особою публічного права, порядок проходження публічної служби, в якій визначається законами України: "Про державну службу" (3723-12) та "Про державну податкову службу в Україні. Крім того, зазначав, що Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) є новелою в законодавстві, у зв'язку з чим існували проблеми у розмежуванні предметної підсудності справ з урахуванням вимог процесуальних кодексів та практики розгляду відповідних спорів, що з'явилось причиною звернення прокуратури до адміністративного суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2007 року, прокуратурі відмовлено у відкритті провадження в порядку адміністративного судочинства. Тому 10 грудня 2007 року після отримання відповідного рішення апеляційної інстанції заступник прокурора Чернігівської області подав позовну заяву до Деснянського районного суду м. Чернігова в порядку цивільного судочинства.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення апеляційний суд виходив із відсутності поважних причини пропущення заступником прокурора Чернігівської області річного строку на звернення до суду із зазначеним позовом.

Однак зазначений висновок зроблено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив процесуальні норми права, що призвело до неправильного вирішення ним справи та помилкового скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого згідно із законом, тому відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 17 липня 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.