Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Плодоовоч", третя особа ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 31 березня 2008 року,

У листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 7 вересня 2004 року на вул. Леніна в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області з вини водія ОСОБА_2, який керував належним відповідачеві автомобілем марки ЗИЛ, відбулося зіткнення автомобілів. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Nissan Primera", який належить на праві власності ОСОБА_1, та яким він керував під час зіткнення. За порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 був притягнений до адміністративної відповідальності. Просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 32 438 грн. 90 коп., моральну шкоду в розмірі 10 тис. грн. та судові витрати.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто із ЗАТ "Плодоовоч" на користь ОСОБА_1 32 438 грн. 90 коп. матеріальної шкоди, 400 грн. за послуги експерта, 1 500 грн. за надання юридичної допомоги, витрати на проведення автотехнічної експертизи в розмірі 983 грн. 04 коп. та державне мито в розмірі 332 грн.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 31 березня 2008 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 31 березня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не доведений її розмір.

З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, виходячи з наступного .

За правилами ст. 1192 ЦК України суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Судом встановлено, що 7 вересня 2004 року на вул. Леніна в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем марки ЗИЛ, відбулося зіткнення автомобілів. ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ЗАТ "Плодоовоч" і скоїв пригоду під час виконання трудових обов'язків. В результаті пригоди було пошкоджено автомобіль "Nissan Primera", який належить на праві власності ОСОБА_1, та яким він керував під час зіткнення. За порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 був притягнений до адміністративної відповідальності. Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження від 2.11.2004 року автомобіль ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження, а матеріальний збиток оцінено на суму 32 438,90 грн. Позивач відновив пошкоджений автомобіль та користується ним. Докази про вартість проведеного ремонту та вартість замінених запчастин у нього відсутні.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав суду висновок автотоварознавчого дослідження від 2.11.2004 року про розмір спричиненого йому матеріального збитку, а тому висновок апеляційного суду про відсутність доказів - помилковий.

Згідно вимог ст. 212 ЦПК України суд зобов'язаний був дати оцінку вказаному доказу та відобразити в рішенні мотиви його прийняття чи відмови у прийнятті.

Лише та обставина, що позивач відновив автомобіль і відмовляється повернути його відповідачу після відшкодування шкоди, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування спричиненої матеріальної шкоди.

Відмова в позові при неналежній оцінці судом доказів є фактичною відмовою у судовому захисті та фактичним не вирішенням спору по суті.

А враховуючи, що відповідач визнав позов в частині матеріального збитку на суму 32 438,90 грн. за умови передачі йому автомобіля, суду необхідно було на виконання вимог ст. 213 ЦПК України та з додержанням правил ч.4 ст.10 цього Кодексу встановити реальний розмір матеріальних збитків, спричинених позивачу і в залежності від наданих сторонами доказів та встановлених обставин вирішити спір: або шляхом виключення із суми відшкодування вартості залишків автомобіля після пригоди, тобто вартості автомобіля з врахуванням завданих пошкоджень, або встановити вартість проведеного ремонту.

Крім того, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 215, 220 ЦПК України у резолютивній частині рішення не зробив висновок щодо вимог про відшкодування моральної шкоди і цей недолік не був усунений шляхом ухвалення додаткового рішення. Зазначене залишилось поза увагою апеляційного суду.

Враховуючи наведене, рішення місцевого суду та рішення апеляційного суду підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч.2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2007 року та рішення апеляційного суду Київської області від 31 березня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.