Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Банк "Український капітал" (далі - ВАТ "Банк "Український капітал") до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2006 року та ухвалу судді судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 8 серпня 2007 року,

У червні 2006 року ВАТ "Банк "Український капітал" звернулося до суду в порядку ст.ст. 130, 134, 136, 232 КЗпП України з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування завданої нею матеріальної шкоди. В обгрунтування своїх вимог позивач указував, що 14 березня 2005 року між сторонами було укладено трудовий договір (відповідачку прийнято на роботу на посаду касира-експерта пункту обміну валют № 23) і підписано договір про повну матеріальну відповідальність. 23 вересня 2005 року в ході проведення ревізії коштів у пункті обміну валют № 23, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 105, було виявлено нестачу грошей у сумі 20 000 гривень. Відповідачка завдану шкоду в зазначеній сумі відшкодовувати відмовилася.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2006 року позов задоволено. Постановлено стягнути з відповідачки на користь позивача 20 000 гривень завданої матеріальної шкоди та 230 гривень судових витрат.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2007 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд указаного заочного рішення відмовлено.

Ухвалою судді судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 8 серпня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення місцевого суду залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлені судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 4 жовтня 2007 року відкрито касаційне провадження в даній цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2006 року та ухвалу судді судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 8 серпня 2007 року.

Касаційна скарга в частині оскарження ухвали судді судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 8 серпня 2007 року підлягає частковому задоволенню, а касаційне провадження в частині оскарження заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2006 року - закриттю з таких підстав.

Залишаючи без розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вона подана з пропуском передбаченого ст. 294 ЦПК України строку на апеляційне оскарження і без заяви про поновлення цього строку.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам процесуального права.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України (1618-15) . У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення (ч. 4 ст. 231 ЦПК України).

За правилами ч.ч. 1, 3 ст. 294 ЦПК України заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вказаних строків, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як убачається з матеріалів справи, місцевим судом у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 31 жовтня 2006 року відмовлено 22 червня 2007 року з тих підстав, що вона була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, хоча відповідачка подала 30 жовтня 2006 року заяву до суду про відкладення розгляду справи у зв'язку з її хворобою і дана заява розглянута не була.

З доданої до касаційної скарги ксерокопії опису поштового відправлення видно, що ОСОБА_1 30 червня 2007 року надіслала на адресу апеляційного суду заяву про апеляційне оскарження заочного рішення, а 19 липня 2007 року - апеляційну скаргу, тобто з дотриманням установлених ст. 294 ЦПК України строків. У матеріалах справи вказана заява відсутня.

За таких обставин у силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги відповідача.

Що стосується оскарження заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2006 року, то касаційне провадження в цій частині підлягає закриттю, оскільки рішення не було предметом перегляду суду апеляційної інстанції та провадження в цій частині в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 324 ЦПК України було відкрито помилково.

Керуючись ст. ст. 328, 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали судді судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 8 серпня 2007 року задовольнити частково.

Ухвалу судді судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 8 серпня 2007 року скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2006 року.

Касаційне провадження в частині оскарження заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2006 року закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.