Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Лященко Н.П., Прокопчука Ю.В.,

Перепічая В.С., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Луганської області від 12 лютого 2008 року,

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 24 грудня 2006 року близько 17 години на перехресті вулиці Енгельса та автошляху Красноармійськ-Артемівськ-Михайлівка сталася дорожньо- транспортна пригода (далі - ДТП). ОСОБА_3, керуючи автомобілем ГАЗ-2705, який належить на праві приватної власності відповідачу, порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу й зіткнувся з належним їй автомобілем "Тойота-Каріна", унаслідок чого її автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

У зв'язку із цим позивачка просила стягнути з відповідача 42 928 грн. 54 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 10 тис. грн. - моральної шкоди.

У жовтні 2007 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов про стягнення з ОСОБА_1 11 063 грн. 92 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Стахановського міського суду Луганської області від 15 листопада 2007 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Рішенням Стахановського міського суду Луганської області від 15 листопада 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 12 лютого 2008 року рішення міського суду скасовано й ухвалено нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 42 928 грн. 54 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення апеляційного суду суперечить цим нормам.

Задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив із доведеності вини ОСОБА_3 у порушенні Правил дорожнього руху, відсутності таких порушень у діях водія ОСОБА_1 та з того, що розмір заподіяної шкоди знайшов своє підтвердження й підлягає стягненню з відповідача в порядку ч. 1 ст. 1172 ЦК України, оскільки ОСОБА_3. виконував свої трудові обов'язки на підставі трудової угоди з відповідачем ОСОБА_2

Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки їх зроблено без повного з'ясування всіх обставин, без перевірки їх доказами, у тому числі й наявними у справі.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб,

допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Суд дійшов висновку з питань обставин ДТП всупереч цим вимогам, оскільки виходив із того, що висновком автотехнічного дослідження № 2354/18 від 25 січня 2007 року підтверджено вину водія ОСОБА_3 у скоєнні ДТП. При цьому суд відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи (а.с. 161, 172, 173) з посиланням на висновок автотехнічного дослідження № 2354/18 від 25 січня 2007 року, який, крім того, відсутній у матеріалах справи та не досліджувався судом.

При визначенні розміру заподіяння матеріальної шкоди суд також обмежився висновком автотехнічного дослідження, який теж відсутній у матеріалах справи та апеляційним судом не досліджувався, і не перевірив вартість відновлювального ремонту за документами, що підтверджували б дійсні витрати.

З урахуванням наведеного ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 12 лютого 2008 року скасувати, а справу передати на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.