Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Лященко Н.П., Прокопчука Ю.В.,

Перепічая В.С., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування моральної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 31 серпня 2007 року,

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що вона є власником автомобіля АЗЛК 2140, номерний знак НОМЕР_1. 26 жовтня 2005 року близько 20 години 40 хвилин на проспекті Ломоносова в м. Костянтинівка водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем ЗАЗ 110206, номерний знак НОМЕР_2, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, якого від удару відкинуло на належний їй автомобіль під керуванням ОСОБА_3, що рухався в зустрічному напрямку, унаслідок чого автомобіль було пошкоджено.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь 3 282 грн. 50 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 5 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2007 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивачки на відшкодування матеріальної шкоди 3 282 грн. 50 коп. та моральної шкоди 2 тис. грн.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 31 серпня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення апеляційного суду суперечить цим нормам.

Скориставшись передбаченим ст. 309 ЦПК України правом скасування рішення суду першої інстанції, апеляційний суд усупереч наведеним нормам, ст. 316 цього ж Кодексу не встановив обставин справи та відповідних правовідносин і ухвалив рішення на припущеннях та суперечливих висновках.

Зокрема, суд установив, що відповідач, керуючи автомобілем ЗАЗ-1102, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, який стояв на розподілювальній смузі, і від удару автомобіля пішохода відкинуло на автомобіль позивачки, яким керував ОСОБА_3

Крім того, апеляційний суд зазначив, що оскільки органами досудового слідства винна в дорожньо-транспортній пригоді особа не встановлена, а висновок експертизи в силу п. 6 ст. 147 ЦПК України не є обов'язковим для суду та що згідно з висновком експертизи не виключається наїзд на пішохода автомобіля під керуванням ОСОБА_3, то підстав для задоволення позову немає.

Наведене свідчить про те, що допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 31 серпня 2007 року скасувати, а справу передати на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.