Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Лященко Н.П., Прокопчука Ю.В.,

Перепічая В.С., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, виконавчого комітету Новороманівської сільської ради Новоград-Волинського району про визнання незаконним рішення, визнання недійсними доручення та договору дарування, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання права власності на частину житлового будинку та виділ його в натурі за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 27 вересня 2007 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8, виконавчого комітету Новороманівської сільської ради Новоград-Волинського району про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Новороманівської сільської ради від 18 січня 2006 року № 5 у частині, що стосується виду власності та переліку власників житлового будинку АДРЕСА_1; визнання недійсним договору дарування вказаного житлового будинку, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, у частині, що стосується 2/3 частин подарованого будинку; визнання за ними права власності на 2/3 цього будинку та виділ цієї частини будинку в натурі.

У листопаді 2006 року ОСОБА_3 у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - звернулася з аналогічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, виконавчого комітету Новороманівської сільської ради Новоград-Волинського району.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2006 року вказані позови об'єднані в одне провадження.

У процесі розгляду справи позивачі неодноразово уточнювали свої позовні вимоги і остаточно просили визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Новороманівської сільської ради Новоград-Волинського району від 18 січня 2006 року № 5 у частині, що стосується виду власності та переліку власників житлового будинку АДРЕСА_1; визнати частково недійсним свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 від 18 січня 2006 року на ім'я ОСОБА_8 у частині, що стосується 5/6 частин цього будинку; визнати недійсними довіреність від імені ОСОБА_8 від 20 лютого 2006 року, видану на ім'я ОСОБА_7, та договір дарування житлового будинку, укладений від імені ОСОБА_8 23 лютого 2006 року; анулювати в реєстрі прав власності на нерухоме майно реєстрацію права власності ОСОБА_6 на вказаний житловий будинок; визнати за ними право власності на 5/6 частин цього житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель.

Позивачі посилалися на те, що в 1978 році ОСОБА_1 та її мати - ОСОБА_8, проживаючи однією сім'єю, за спільні кошти придбали на ім'я ОСОБА_8 житловий будинок АДРЕСА_1, на місці якого до 1979 року збудували новий будинок, в який вселились ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_8, де й проживають до цього часу за виключенням ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. У 1989 році в ОСОБА_3 народилося двоє дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які також проживають в цьому будинку. До 15 квітня 1991 року тип їхнього двору визначався як колгоспний. На підставі рішення виконавчого комітету Новороманівської сільської ради від 24 січня 2006 року № 5 ОСОБА_8 отримала на своє ім'я свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок, а 23 лютого 2006 року оформила договір дарування на свою доньку - ОСОБА_6, чим було порушено їхнє право власності на його частину.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 27 вересня 2007 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржувані судові рішення не відповідають цим вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги, міськрайонний суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що спірний житловий будинок був власністю колгоспного двору та що права позивачів як членів колгоспного двору на цей будинок відповідачами порушено.

Такий висновок не ґрунтується на повно з'ясованих обставинах.

Суд не перевірив доводів сторін щодо типу двору та передчасно, без урахування Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР від 12 травня 1985 року, визначив тип двору як колгоспний.

Не з'ясовано, чи був на території Новороманівської сільської ради колгосп та хто із членів двору був членом цього колгоспу; пояснення сторін, їхніх представників про те, що в селі був радгосп, а не колгосп (а.с. 125-128), суд належним чином не перевірив.

Дослідивши погосподарські книги за 1980-2006 роки, суд у протоколі судового засідання не зафіксував зазначеного в них типу двору, а з доданих до касаційної скарги ксерокопій записів погосподарських книг за 1980-1990 роки члени двору записані як робітники радгоспу "Перемога", а в книзі за 1986-1990 роки спірний двір записаний двором робітників. Оцінки цим доказам суд не дав.

Апеляційний суд наведені порушення залишив поза увагою.

За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 27 вересня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.