Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Трест Луганськшахтопроходка" про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Трест Луганськшахтопроходка" на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 25 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 14 травня 2008 року,

У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства "Трест Луганськшахтопроходка" (далі - ВАТ "Трест Луганськшахтопроходка"), в якому зазначав, що з січня 2005 року працював у шахтопрохідницькому управлінні-3, яке є структурним підрозділом відповідача. 26 березня 2005 року та 6 квітня 2007 року під час виконання трудових обов'язків з ним сталися нещасні випадки, про що складені акти про нещасний випадок за формою Н-1 відповідно 30 березня 2005 року та 10 квітня 2007 року. Рішенням Нововолинського МСЕК від 9 листопада 2007 року йому встановлено 40% втрати професійної працездатності, з яких 20% за травму у 2005 році і 20% за травму у 2007 році.

Посилаючись на те, що втратою працездатності йому завдані моральні страждання та нервові переживання, просив стягнути з відповідача, який не створив безпечних умов праці, 10000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 25 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 14 травня 2008 року, позов задоволено частково. З відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто 7000 грн. моральної шкоди, розподілено судові витрати.

У поданій касаційній скарзі ВАТ "Трест Луганськшахтопроходка" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого правомірно погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що з вини відповідача, який належним чином не забезпечив безпечні та нешкідливі умови праці, позивач унаслідок двох нещасних випадків втратив 40 % професійної працездатності.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а згідно зі ст. 237-1 цього ж Кодексу передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судами попередніх інстанції на основі належної оцінки доказів вірно встановлено, що відповідно до актів за формою Н-1 від 30 березня 2005 року та від 10 квітня 2007 року основними причинами нещасних випадків були неправомірні дії відповідача, а супутніми - дії позивача. Враховуючи зазначене, суди вірно врахували поведінку позивача та зменшили розмір відшкодування моральної шкоди і визначили належний розмір моральної шкоди у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України та роз'яснень, даних у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (v0004700-95) (з відповідними змінами) "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Посилання касаційної скарги на відсутність вини відповідача у нещасних випадках, що сталися з позивачем, та на те, що причини нещасного випадку, зазначені у відповідних актах за формою Н-1, є надуманими та формальними безпідставні і не відповідають зібраним у справам доказам, яким суд дав належну правову оцінку. Крім того, відповідачем вказані акти про нещасні випадки не оспорені.

У відповідності до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Правильно встановивши фактичні обставини справи, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанцій помилково, крім посилань на норми КЗпП України (322-08) , послалися й на норми ЦК України (435-15) . Проте відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілому роботодавцем, є трудовим спором, оскільки виникли із трудових правовідносин.

Керуючись ст. ст. 336, 33-7 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Трест Луганськшахтопроходка" відхилити.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 25 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 14 травня 2008 року залишити без змін, виключивши з них посилання на норми ЦК України (435-15) .

Ухвала оскарженню не підлягає.