Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У березні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначав, що 3 січня 2004 року на перехресті вулиць 23 Вересня та Г. Сталінграда в м. Полтаві внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху сталося зіткнення автомобіля "Ауді-100", н.з. НОМЕР_1, під його керуванням та автомобіля "Форд-екскорт", н.з.НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний йому на праві власності автомобіль був пошкоджений, а йому завдана матеріальна шкода в розмірі 3 770 грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь 3 770 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 14 грудня 2006 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 3 770 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 3 січня 2001 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Форд-ескорт", н.з.НОМЕР_2, на перехресті вулиць 23 Вересня та Г. Сталінграда в м. Полтаві, не виконавши вимоги дорожнього знака "Дати дорогу", виїхав на перехрестя та зіткнувся з автомобілем "Ауді-100", н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили і не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Установивши, що постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2004 року ОСОБА_2був визнаний винним у порушенні Правил дорожнього руху та притягнутий до адміністративної відповідальності, суд дійшов обґрунтованого висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, і обґрунтовано поклав на нього відповідальність щодо відшкодування завданої позивачу матеріальної та моральної шкоди.

Розмір відшкодування завданої ОСОБА_1 матеріальної шкоди визначений судом з урахуванням витрат, понесених ним на відновлення пошкодженого автомобіля "Ауді-100", та сум, сплачених відповідачем добровільно на відшкодування шкоди.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргуОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 14 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.