Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні водопроводом, встановлення земельного сервітуту, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він у 1979-1980 роках за домовленістю із сусідами Бражніковими проклав водопровід до свого будинку АДРЕСА_1, який проходить через земельну ділянку сусіднього будинкуАДРЕСА_2, протягом 20 років він користувався цим водопроводом без будь-яких перешкод та претензій, проте відповідачі, теперішні власники будинкуАДРЕСА_2, систематично пошкоджують його майно, вчиняють бійки, а в червні 2005 року безпідставно пошкодили водопровід й залишили його будинок без водопостачання; неправомірними діями відповідачів йому завдана матеріальну та моральну шкоду.

Позивач просив встановити йому постійний земельний сервітут на право користування водопроводом, прокладеним через земельну ділянку відповідачів, довжиною 23,15 м, зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користуванні водопроводом, стягнути з них 2 601 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 5 тис. грн. за завдану моральну шкоду та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Немирівського районного суду від 23 січня 2008 року позов задоволено частково, постановлено встановити позивачу постійний безоплатний земельний сервітут на право обслуговування та користування водопроводом, прокладеним до його будинку через земельну ділянку відповідачів, довжиною 23,15 м, зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити позивачу перешкод у користуванні водопроводом, стягнути з відповідачів солідарно на користьОСОБА_1 900 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 грн. за завдану моральну шкоду; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 10 квітня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на незаконність рішення, порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що не підлягає захисту право позивача на користування водопроводом, оскільки він не надав суду документів, які підтверджують правомірність улаштування ним у 80-х роках водопроводу через земельну ділянку, що на даний час належить відповідачам; також земельна ділянкаОСОБА_1має самостійний вихід на вулицю Достоєвського шириною 3,56 метра, що дає позивачу можливість провести водопровід до свого будинку без використання земельної ділянки ОСОБА_2, крім того ОСОБА_1 не надав безспірних доказів на підтвердження завдання йому відповідачами матеріальної шкоди й не підтвердив факт завдання моральної шкоди.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Підставами позову ОСОБА_1, крім іншого, визначив положення статей 1166, 1167 ЦК України та в обґрунтування позовних вимог зазначав, що він проклав водопровід до свого будинку через земельну ділянку сусідів Бражнікових за їх згодою ще в 1979- 1980 роках, з того часу протягом двадцяти років він користувався водопроводом без будь-яких перешкод, однак з 1998 року відповідачі систематично порушують його права та пошкоджують майно, вчиняють бійки, зокрема влітку 2004 року ОСОБА_3. з дочкою та внуком самочинно зруйнували бордюру під його парканом, він був вимушений лагодити паркан за власні кошти й поніс витрати на матеріали в сумі 2601 грн., крім того, 20 липня 2004 року ОСОБА_3. побив його, позивача, а також 7 червня 2005 року відповідачі неправомірно та без будь-яких законних на те підстав перерізали водопровідну трубу, через яку здійснюється водопостачання його будинку, не допускають комісію для перевірки таких своїх дій, в результаті чого він із сім'єю тривалий час не мають змоги користуватися водопроводом, потерпають від побутових незручностей.

Крім того й вимоги про встановлення земельного сервітуту ОСОБА_1 мотивував тим, що його право на користування існуючим водопроводом порушується відповідачами; позивач не порушував питання про встановлення сервітуту для прокладення нової лінії водопроводу.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач за власні кошти в 1979-1980 роках проклав до свого будинку водопровід через земельну ділянку, яка на даний час є власністю відповідачів, з того часу ОСОБА_1 користувався водопроводом протягом двадцяти років, оплачував послуги зі споживання води.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, пояснень позивача належним чином не перевірив, не навів достатніх мотивів, за якими він вважає його доводи необґрунтованими, оскільки не встановив та не зазначив у рішенні в якому порядку та з яких підстав ОСОБА_1 тривалий час користувався водопроводом і оплачував послуги КП "Тульчинводоканал", не перевірив чи пред'являлися уповноваженими органами претензії до позивача з приводу влаштування водопроводу та користування ним, а також з огляду на положення статей 1166, 1167 ЦК України не встановив та не зазначив у рішенні чи дійсно ОСОБА_2 та ОСОБА_3. пошкодили проведений за власні кошти позивача водопровід і залишили будинокОСОБА_1без водопостачання, та чи були такі дії відповідачів правомірними.

Належним чином не визначився апеляційний суд також із підставами, за якими позивач просив установити йому земельний сервітут, і передчасно дійшов до висновку про відсутність необхідності встановлення сервітуту.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 10 квітня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.