Колегія суддів Судової палати у

цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частини квартири сумісною власністю,

У квітні 2007 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1перебувала у фактичних шлюбних відносинах з сином відповідача - ОСОБА_3. Проживали у АДРЕСА_1. 2/3 частині цієї квартири на праві власності належали ОСОБА_3., а 1/3 -відповідачу ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. помер.

Після його смерті батько ОСОБА_3. не визнає за нею право власності на частку квартири, тому вона просить визнати 2/3 частини квартири спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що до знайомства з ОСОБА_3 вона проживала у своїй квартири АДРЕСА_2 Після того, як вони зОСОБА_3, почали проживати у квартиріАДРЕСА_1, у них виникла необхідність проведення у квартирі ремонту. Оскільки достатніх коштів для проведення ремонту у них не було, вона 17 грудня 2001 року продала свою квартиру та отримані кошти майже повністю витратила на ремонт квартири чоловіка. На початку ремонту вартість цих 2/3 частин квартири становила 8 538 грн.

У результаті цих затрат 2/3 частини квартири суттєво збільшились у ціні і на день подання позову вартість спірної частини квартири становить 18 746 грн.

З ОСОБА_3 вони жили однією сім'єю і цей факт встановлений рішенням суду від 9 лютого 2007 року.

Посилаючись на зазначене, позивачка просить визнати у відповідності до вимог ст. 62, 74 СК Кодексу України вказану частину квартири їх спільною сумісною власністю.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 31 січня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано 2/3 частини квартири, що знаходиться у м. Золочеві Львівської області по вул. Шашкевича спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 3 квітня 2008 року рішення Золочівського районного суду Львівської області від 31 січня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзіОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що хоча позивачка зОСОБА_3 і проживала однією сім'єю, однак перебувала у іншому зареєстровану шлюбі, який розірвано не було, тому у відповідності до вимог п. 1 ст. 74 СК України, спірна частина квартири не може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням судового рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 3 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.