Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію та за зустрічним позовом про визнання дій неправомірними й відшкодування моральної шкоди за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 травня 2007 року,

У червні 2006 року Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" (далі - ВАТ "Крименерго") звернулося до суду з названим позовом.

Позивач зазначав, що ОСОБА_1 є споживачем електроенергії, що постачається Роздольненським РЕМ ВАТ "Крименерго". Згідно із Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (далі - Закон № 796-XII (796-12) ) відповідач має право на 50 % знижку плати за користування електроенергією в межах норм, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1996 року № 879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати" (879-96-п) (далі - Постанова КМУ № 879), а саме в межах 105 кВт-г на місяць. Внаслідок перевищення норми споживання в ОСОБА_1 виникла заборгованість з оплати 272,6 кВт-г на суму 40 грн. 72 коп.

Оскільки відповідач сплатити цю заборгованість у добровільному порядку відмовився, ВАТ "Крименерго" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь 40 грн. 72 коп.

ОСОБА_1 позов не визнав і пред'явив зустрічний позов про визнання дій Роздольненського РЕМ ВАТ "Крименерго" з відключення його будинку від електропостачання неправомірними та відшкодування завданої цими діями моральної шкоди в сумі 15000 грн., посилаючись на те, що 8 вересня 2006 року робітниками Роздольненського РЕМ ВАТ "Крименерго" без попередження його будинок був відключений від електропостачання, яке було поновлено тільки через 12 діб після його звернення до органів прокуратури.

Рішенням Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 травня 2007 року, в первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково: визнано дії Роздольненського РЕМ ВАТ "Крименерго" з нарахування ОСОБА_1суми боргу за спожиту електроенергію та відключення його будинку від електромережі неправомірними, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 1000 грн. компенсації моральної шкоди, а в решті вимог зустрічного позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень у цій частині та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

У касаційній скарзі ВАТ "Крименерго" ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення по суті справи, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 і ВАТ "Крименерго" підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в первісному позові та частково задовольняючи зустрічний позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що Роздольненський РЕМ ВАТ "Крименерго" безпідставно нарахував ОСОБА_1заборгованість за спожиту електроенергію, оскільки положення Постанови КМУ № 879 (879-96-п) щодо встановлення норми пільгового споживання електроенергії не відповідають вимогам ст. 22 Конституції України.

Однак повністю погодитися з таким висновком судів не можна.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При вирішенні справи місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, має право на пільгу на оплату електроенергії на підставі закону, обсяг якої всупереч вимогам ст. 22 Конституції України звужено Постановою КМУ № 879 (879-96-п) .

Однак, згідно з вимогами п. 11 ст. 20 та ст. 21 Закону № 796-XII у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, особам, віднесеним до категорії 2, надається 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати), телефоном та комунальними послугами (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) ними і членами їх сім'ї у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством. До членів сім'ї належать дружина (чоловік) і неповнолітні діти (до 18 років).

Норми користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги з їх оплати, встановлені Постановою КМУ № 879 (879-96-п) .

Так, підп. а п. 1 цієї Постанови встановлено, що громадянам, які відповідно до законодавства мають пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, з 1 серпня 1996 року зазначені пільги надаються в межах таких норм споживання електричної енергії на комунально-побутові потреби у сільських і міських населених пунктах (крім будинків, які обладнано електричними плитами і електроопалювальними установками) - у розмірі 75 кВт-г на сім'ю з однієї-двох осіб на місяць, у тому числі, якщо обидва члени сім'ї мають право на знижку і додатково 15 кВт-г на кожного іншого члена сім'ї, а також осіб, які не належать до членів сім'ї пільговика, але зареєстровані і проживають у зазначеному житловому приміщенні (будинку) і мають право на знижку плати, але не більш як 150 кВт-г на місяць.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

У встановленому цим Законом порядку питання конституційності положень Закону № 796-XII (796-12) щодо надання 50-процентної знижки плати за користування житлом в межах норм, передбачених законодавством, зокрема Постановою КМУ № 879, не вирішувалося.

Згідно із ч. 3 ст. 8 ЦПК України в разі виникнення у суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Таким чином, місцевий суд не мав правових підстав для висновку про те, що Постанова КМУ № 879 не відповідає вимогам Конституції України (254к/96-ВР) та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначені обставини уваги не звернув та належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" задовольнити частково.

Рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 травня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.