6-16133св07 Про відшкодування вартості викраденого майна - 26.11.2008 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства юстиції України, Головного управління Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про відшкодування вартості викраденого майна,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що працює суддею апеляційного суду Вінницької області. Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 грудня 2004 року за скоєння крадіжки майна з належної йому квартири засуджено ОСОБА_2 і задоволено його позов про стягнення з останнього 12 750 грн. Вирок суду вступив в законну силу, однак до цього часу матеріальні збитки йому не відшкодовано, оскільки засуджений ОСОБА_2 є неплатоспроможним.

Після скоєння крадіжки він уклав договір з Вінницьким представництвом державного закритого акціонерного товариства "Охорона-комплекс" про встановлення в квартирі охоронної сигналізації, на що витратив власні кошти.

Посилаючись на викладене, просив стягнути з відповідачів вартість викраденого майна і витрати із встановлення та експлуатації охоронної сигналізації в квартирі в сумі 19 020 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 14 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 5 червня 2007 року, позов задоволено і стягнуто з Міністерства фінансів України шляхом списання коштів з Головного управління Державного казначейства України на користь позивача майнову шкоду в сумі 19 020 грн.

У поданих касаційних скаргах Державна судова адміністрація України та Державне казначейство України просять зазначені судові рішення скасувати та відмовити в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що позивач є суддею і відповідно до ч. 1 ст. 42, ч. ч. 4, 5 ст. 45 Закону України "Про статус суддів" судді, члени їх сімей та їх майно перебувають під особливим захистом держави, а збитки, заподіяні знищенням або пошкодженням майна судді чи членам його сім'ї і близьким родичам у зв'язку з виконанням відповідно до закону суддею службових обов'язків, відшкодовуються державою в повному розмірі.

Проте з таким висновком погодитися повністю не можна.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є суддею апеляційного суду Вінницької області (а.с. 26). У ніч з 10 на 11 квітня 2004 року із його квартири було викрадено майно на загальну суму 12 750 грн. Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 грудня 2004 року за скоєння крадіжки належного позивачу майна засуджено ОСОБА_2 і стягнуто з нього на користь ОСОБА_1. 12 750 грн. Вирок набрав чинності.

Вироком встановлено, що ОСОБА_2 та інші протягом 2003-2004 років неодноразово скоювали крадіжки у фізичних та юридичних осіб з корисливих мотивів.

У вироку немає посилань, що крадіжка у ОСОБА_1. була безпосередньо пов'язана з виконанням ним своїх обов'язків судді.

Проте суд, застосовуючи Закон України "Про статус суддів" (2862-12) на зазначені факти уваги не звернув.

Відповідно до вимог ст. 1177 ЦК України майнова шкода фізичній особі, яка потерпіла від злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

Однак частина друга вказаної статті має застереження про те, що умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом.

На час розгляду справи зазначені умови і порядок відшкодування шкоди не встановлені.

Немає в матеріалах справи і відомостей про те, що засуджений є неплатоспроможною особою.

Згідно з ч. 8 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" суддя має право на безоплатне встановлення квартирної охоронної сигналізації і користуватися нею за рахунок державного бюджету.

Суд, задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування понесених позивачем витрат на встановлення охоронної сигналізації в порушення вимог ст. 213 ЦПК України не з'ясував, чи звертався позивач для вирішення цього питання в установленому законом порядку до посадових осіб, на яких покладено обов'язок вирішення зазначених питань.

Апеляційний суд, залишаючи рішення районного суду без змін, вказані недоліки не усунув, а, крім того, допустив сам порушення вимог ст. 108 ЦПК України.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 14 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 5 червня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.