Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою прокурора м. Ровеньки в інтересах ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області про стягнення заборгованості по виплаті компенсації витрат на додаткове харчування,

У червні 2007 року прокурор м. Ровеньки в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки про стягнення заборгованості по виплаті компенсації витрат на додаткове харчування та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 1973 року ОСОБА_1 визнано інвалідом 1 групи з втратою 100% працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом, рішенням МСЕК від 1 липня 1981 року втрата працездатності йому встановлена довічно, а визначено необхідним забезпечення ОСОБА_1 додатковими видами догляду та допомоги, зокрема додатковим харчуванням, а Ровеньківська міська ЛКК 28 червня 1991 року встановила йому раціон такого харчування, який до теперішнього часу не змінений. Однак відділення Фонду з 2001 року належним чином не виплачує ОСОБА_1 компенсацію витрат на додаткове харчування згідно затвердженого у 1991 році раціону, а тому зобов'язане сплатити заборгованість із урахуванням ринкових цін на продукти харчування, а також відшкодувати моральну шкоду, завдану ОСОБА_1 своїми незаконними діями.

Прокурор просив стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті компенсації витрат на додаткове харчування за період з 1 вересня 2001 року по 1 червня 2007 року в сумі 71 273 грн. 43 коп., 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, а також зобов'язати відділення Фонду з 1 червня 2007 року призначити та щомісячно виплачувати ОСОБА_1 компенсацію витрат на додаткове харчування за раціоном, затвердженим Ровеньківською міською ЛКК 28 червня 1991 року, з урахуванням діючих цін на продукти харчування.

Під час розгляду справи представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відмовилася від вимог про відшкодування моральної шкоди та уточнила решту вимог і просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 69119 грн. 39 коп. заборгованості по виплаті компенсації витрат на додаткове харчування.

Рішенням Ровеньківського міського суду від 25 жовтня 2007 року, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду Луганської області від 13 березня 2008 року, заяву задоволено.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 1973 року визнаний інвалідом 1 групи з втратою 100% працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом. У 1981 року втрата працездатності йому встановлена довічно й одночасно МСЕК було встановлено необхідність забезпечення ОСОБА_1 додатковими видами догляду та допомоги, зокрема додатковим харчуванням. 28 червня 1991 року Ровеньківська міська ЛКК на підставі рішення медичної ради Ровеньківської центральної міської лікарні встановила ОСОБА_1 раціон додаткового харчування, згідно якого він щодобово потребує 0,5 л молока, 25 г масла вершкового, 100 г сиру, 15 г сметани, 200 г свіжих фруктів, 50 г грецьких горіхів, 200 г сезонних овочів, 200 г фруктового соку, 30 г меду, 20 г ікри кетової (зернистої), 20 г ікри паюсної (осетрової).

Задовольняючи заяву прокурора, суд виходив із того, що встановлений ОСОБА_1 в 1991 році раціон додаткового харчування не змінювався, тому відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки на підставі статей 11, 509, 623 ЦК України зобов'язане сплатити ОСОБА_1 заборгованість по виплаті компенсації витрат на додаткове харчування в сумі 69119 грн. 39 коп. за період з 1 вересня 2001 року по 1 червня 2007 року з урахуванням ринкових цін на продукти, а також виплачувати щомісячно ОСОБА_1 таку компенсацію за раціоном, встановленим йому в 1991 році, з урахуванням діючих цін на продукти.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до абзаців першого та четвертого частини четвертої статті 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІУ (1105-14) ) фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК. Додаткове харчування призначається на конкретно визначений строк за раціоном, який складає дієтолог чи лікар, який лікує, та затверджує МСЕК. Неможливість забезпечення потерпілого додатковим харчуванням у лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі підтверджується довідкою за підписом головного лікаря (директора) цього закладу. В цьому разі компенсація витрат на додаткове харчування здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування у торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали.

Абзацом другим пункту 4.4 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року № 212 (z0136-96) , також встановлено, що додаткове харчування призначається на конкретно встановлений термін за раціоном харчування, який складає дієтолог чи лікуючий лікар та затверджує МСЕК.

Таким чином, витрати потерпілого на додаткове харчування компенсуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків за раціоном, який на конкретно визначений строк складений дієтологом чи лікарем, який лікує, а також затверджений МСЕК, і така компенсація здійснюється на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування у торговельній мережі, при чому в цінах того місяця, в якому придбані продукти харчування.

Заперечуючи проти заяви прокурора, відповідач посилався на те, що при передачі відділенню Фонду документів ОСОБА_1 для продовження страхових виплат раціон його додаткового харчування переданий не був, заборгованість по виплаті ОСОБА_1 компенсації витрат на додаткове харчування за період з 13 листопада 2002 року по 31 березня 2007 року сплачена потерпілому за виключенням компенсації вартості горіхів грецьких, натомість визначений 28 червня 1991 року Ровеньківською міською ЛКК ОСОБА_1 раціон додаткового харчування на підставі рішення медичної ради Ровеньківської ЦМЛ був лише рекомендованим, складався на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР № 369 від 14 червня 1989 року, який втратив чинність, до того ж такий раціон не був затверджений МСЕК, оскільки обласна МСЕК листом від 22 лютого 1996 року лише підтвердила потребу ОСОБА_1 в додатковому харчуванні, а не сам раціон.

Також відділення Фонду заперечувало проти розрахунків компенсації, зазначаючи, що згідно із Законом № 1105-ХІУ (1105-14) такий розрахунок проводиться на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України пояснень відділення Фонду належним чином не перевірив, на зазначені положення закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не встановив та не зазначив у рішенні чи був складений дієтологом або лікарем, який лікує ОСОБА_1, раціон його додаткового харчування на конкретно визначений строк у відповідності до чинних нормативно-правових актів, які регулюють зазначене питання, чи затверджений такий раціон МСЕК, а також безпідставно застосував до спірних правовідносин положення статей 11, 509, 623 ЦК України й визначив вартість продуктів харчування з урахуванням ринкових цін станом на жовтень 2006 року, травень 2007 року та червень 2007 року, а не за інформацією органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування у торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в рішенні не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, й залишив рішення суду першої інстанції без змін.

У порушення вимог статті 314 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши справу та залишаючи рішення без змін, постановив не ухвалу, а рішення.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки задовольнити частково.

Рішення Ровеньківського міського суду від 25 жовтня 2007 року та рішення Апеляційного суду Луганської області від 13 березня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.