Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплаченої пенсії та за зустрічним позовом про стягнення заборгованості з пенсійних виплат і відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2007 року,

У лютому 2007 року управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі Донецької області (далі - УПФУ) звернулося до суду з названим позовом.

Позивач зазначав, що ОСОБА_1. із грудня 2004 року по листопад 2005 року без законних підстав отримала пенсію, що призначається в разі втрати годувальника, на загальну суму 3486 грн. 56 коп.

Посилаючись на зазначене, УПФУ просило суд стягнути зОСОБА_1 на його користь суму незаконно нарахованої і виплаченої пенсії в розмірі 3486 грн. 56 коп.

ОСОБА_1. позов не визнала та пред'явила зустрічний позов про стягнення заборгованості з пенсійних виплат і відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що пенсію, яка призначається в разі втрати годувальника, їй було призначено на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 листопада 2004 року, яким її колишнього чоловіка, ОСОБА_3, було визнано безвісно відсутнім.

Вважаючи, що УПФУ не мало права припиняти їй виплату пенсії, що призначається в разі втрати годувальника і незаконно відмовило в поновленні виплати пенсії, ОСОБА_1. просила суд стягнути з УПФУ на її користь заборгованість з виплати пенсії за період із 12 грудня 2005 року до 16 січня 2007 року в сумі 4536 грн., а також 5000 грн. на відшкодування завданої неправомірними діями моральної шкоди.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2007 року, первісний позов задоволено: стягнуто зОСОБА_1 на користь УПФУ 3516 грн. 56 коп. безпідставно виплаченої пенсії, а в зустрічному позові відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставлять питання про скасування судових рішень та вирішення справи по суті.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суди вважали, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте погодитися з цим висновком судів не можна.

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС) України (2747-15) .

Відповідно до змісту п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 4 ст. 50 КАС України передбачено, що громадяни України, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 50 Закону України 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Вбачається, що УПФУ, пред'являючи позов, діяв на підставі делегованих йому законом владних повноважень щодо стягнення надміру виплачених сум пенсії, а тому спір, що виник за його зверненням, підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Подаючи зустрічний позов, ОСОБА_1. фактично оскаржила дії органу владних повноважень та поставила питання про стягнення заборгованості з виплати пенсії та відшкодування моральної шкоди, а тому її позов відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 17, ч. 2 ст. 21 КАС України теж відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених статтею 205 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 340 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2007 року скасувати, а провадження у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплаченої пенсії та за зустрічним позовом про стягнення заборгованості з пенсійних виплат і відшкодування моральної шкоди закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.