Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Атомпрофоздоровниця", санаторію "Прикарпаття" - філії відкритого акціонерного товариства "Атомпрофоздоровниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Атомпрофоздоровниця" на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 8 червня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 29 жовтня 2007 року,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості із заробітної плати. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що працює на педагогічній роботі з 1967 року. За період роботи вихователем дитячої групи з 1 січня 1997 року до червня 2003 року їй була нарахована та виплачена лише заробітна плата, щомісячну надбавку до заробітної плати за вислугу років у розмірі 30 % за цей період виплачено не було. Сума заборгованості становить 3 390 грн. 95 коп. Не виплачено також допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки в період з 1998 до 2003 року, що становить 1 148 грн. З 1997 року вона неодноразово зверталася до адміністрації з проханням провести перерахування та виплату вищевказаних коштів, у чому їй було відмовлено.

Індексація заробітної плати, приведена до трикратної межі малозабезпеченості становить 394 грн. 25 коп. Компенсація від втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати складає 2 525 грн. 76 коп.

Позивачка просила зобов'язати ВАТ "Атомпрофоздоровниця" провести нарахування до заробітної плати, а саме: 30% надбавки за вислугу років за 1997 - 2003 роки в сумі 3 390 грн. 95 коп., допомоги на оздоровлення за 1998-2003 роки в сумі 1 148 грн., індексацію заробітної плати в сумі 394 грн. 25 коп., компенсацію від втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 2 535 грн. 76 коп. та стягнути з ВАТ "Атомпрофоздоровниця" заборгованість із заробітної плати (за мінусом обов'язкових платежів у бюджет) у сумі 6 669 грн. 85 коп. та 100 грн. витрат на правову допомогу, а всього - 6 769 грн. 85 коп.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 8 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 29 жовтня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано ВАТ "Атомпрофоздоровниця" провести донарахування ОСОБА_1 30% надбавки за вислугу років в сумі 3 390 грн. 95 коп., допомоги на оздоровлення за 1998-2003 роки в сумі 1148 грн., індексацію заробітної плати в сумі 394 грн. 25 коп., компенсацію від втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 2535 грн. 76 коп.

Стягнуто з ВАТ "Атомпрофздоровниця" в користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 6 669 грн. 85 коп. (за мінусом обов'язкових платежів в бюджет), 100 грн. витрат на правову допомогу, а всього - 6769 грн. 85 коп. Стягнуто з ВАТ "Атомпрофздоровниця" 66 грн. 70 коп. судового збору і 30 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

ВАТ "Атомпрофоздоровниця" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судовими інстанціями норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 працювала вихователем дитячої групи відпочиваючих санаторію "Прикарпаття" м. Трускавець з 13 червня 1985 року до 30 червня 2003 року.

Посада вихователя дитячої групи відпочиваючих, на думку судів, відноситься до педагогічних посад, а тому на позивачку поширювався Закон України "Про освіту" (1060-12) , зокрема ст. 57 цього Закону, яка передбачає гарантії держави педагогічним, науково - педагогічним та іншим працівникам закладів освіти, у тому числі й виплата надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, які введені в дію відповідно з 1 січня 1997 року та з 1 січня 1998 року.

Вирішуючи спір, суд посилався на ч. 3 ст. 37 Закону України "Про освіту", згідно з яким для дітей, які потребують тривалого лікування, створюються дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні санаторні школи - інтернати, дитячі будинки. Навчальні заняття з такими дітьми проводяться також у санаторіях.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про освіту" до позашкільних навчальних закладів належать, зокрема, оздоровчі заклади до яких відноситься санаторій "Прикарпаття" і оскільки вказаний санаторій виконує функції виховного закладу стосовно дітей, які там відпочивають, то на педагогів, у тому числі на позивачку, розповсюджуються гарантії, передбачені ст. 57 Закону України "Про освіту".

Проте повністю з такими висновками судів погодитися не можна з таких підстав.

Зобов'язавши відповідача зробити донарахування надбавки за вислугу років за період часу з 1 січня 1997 року і до 2003 року та допомоги на оздоровлення за 1998 - 2003 роки і, стягнувши на користь позивачки відповідні грошові суми, суди не врахували тієї обставини, що в чинній редакції ст. 233 КЗпП України (діє з 11 липня 2001 року), тобто саме з цього часу у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь яким строком. До набрання чинності ч. 2 ст. 233 КЗпП України для спорів такої категорії діяв тримісячний строк. З матеріалів справи вбачається, що позивачка просила стягнути заборгованість з 1997 та 1998 років і звернулася до суду з позовом лише в 2006 році, проте суди не обговорили питання про можливість поновлення строку звернення до суду.

Крім того, суди, задовольняючи позовні вимоги не врахували положень п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 (78-2001-п) в якому зазначено, що виплата педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти надбавок за вислугу років провадиться в обсязі 50 відсотків до розмірів, визначених абзацом восьмим частини першої статі 57 Закону України "Про освіту" (1060-12) , а виплата допомоги на оздоровлення провадиться в розмірі 40 відсотків місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Відповідно до Статуту ВАТ "Атомпрофоздоровниця" товариство діє на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування та вирішує питання господарчих рішень, планування, постачання, збуту, встановлення цін, визначає органи управління, форми, системи та розміри оплати праці, розподіляє чистий прибуток. Товариство не фінансується та не дотується з державного чи місцевого бюджету і самостійно здійснює питання нормування і оплати праці, встановлює форми, системи, розміри заробітної плати та інші виплати, доплати, надбавки працівникам. У зв'язку з цим суду необхідно було повно з'ясувати питання, а чи на педагогічного працівника подібного товариства поширюється дія ст. 57 Закону України "Про освіту" в частині нарахування щомісячної надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Не з'ясувавши в повній мірі вищезазначених обставин суди прийшли до передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

При викладених обставинах ухвалені у справі рішення без змін залишатися не можуть і підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, у ході якого суду слід урахувати наведене та залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 33-8 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Атомпрофоздоровниця" задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 8 червня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 29 жовтня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.