Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві (далі - ДПА у м. Києві) до товариства з обмеженої відповідальністю "Торгцентр - БГТ" (далі - ТОВ "Торгцентр - БГТ"), ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Торгцентр - БГТ", за касаційною скаргою малого приватного підприємства "Віал" (далі - МПП "Віал") на ухвалу судді судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 5 лютого 2007 року,

У січні 2006 року ДПА у м Києві звернулася в суд із зазначеним позовом. В обгрунтування своїх вимог позивач зазначав, що власники ТОВ "Торгцентр - БГТ" - ОСОБА_1 і ОСОБА_2, не займаються фінансово-господарською діяльністю товариства, не підписували документи щодо реєстрації підприємства, не відкривали відповідні рахунки у банківських установах, статутний фонд не формували, взагалі не мали наміру вести господарську діяльність, про діяльність ТОВ "Торгцентр - БГТ" їм нічого не відомо.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2006 року позов задоволено. Визнано недійсними установчі документи ТОВ "Торгцентр - БГТ" з моменту їх складання. Визнано недійсним свідоцтво № 36376637 від 10 червня 2006 року про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Торгцентр - БГТ" з моменту внесення в реєстр платників ПДВ.

Ухвалою судді судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 5 лютого 2007 року апеляційну скаргу МПП "Віал" на рішення суду першої інстанції повернуто.

МПП "Віал" звернулося до Верховного Суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу судді апеляційної інстанції й направити справу до цього ж суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги на рішення місцевого суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 294 ЦПК України заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вказаних строків, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як убачається з матеріалів справи, 26 січня 2007 року до суду апеляційної інстанції від МПП "Віал", яке не брало участі у справі, надійшла заява про апеляційне оскарження, заява про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційна скарга на рішення місцевого суду. Зокрема, в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду скаржник указував, що дізнався про існування вказаного рішення лише в листопаді 2006 року, коли Сокирянська ОДПІ звернулася до господарського суду Чернівецької області з позовом до МПП "Віал" і ТОВ "Торгцентр - БГТ" про визнання недійсними угод на підставі ст.ст. 207, 208 ГК України та стягнення з відповідачів коштів у розмірі 400 082 гривні 45 копійок у дохід держави.

Повертаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що скаржником не надано достатньо доказів на підтвердження того, що оскаржуваним судовим рішенням порушені права та обов'язки МПП "Віал".

Проте такий висновок суду апеляційної інстанції є передчасним, оскільки вирішення питання про наявність порушення при розгляді справи законних прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі у справі, можливе при розгляді апеляційної скарги на рішення місцевого суду по суті, а не при вирішенні питання про її прийняття.

Крім того, без належного розгляду та вирішення апеляційним судом залишилася заява МПП "Віал" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

За таких обставин у силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду та прийняття апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу малого приватного підприємства "Віал" задовольнити.

Ухвалу судді судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 5 лютого 2007 року скасувати, а справу направити в суд апеляційної інстанції для вирішення питання про поновлення строку апеляційного оскарження і прийняття апеляційної скарги малого приватного підприємства "Віал" на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2006 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.