Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_1 до садівничого товариства "Луч" (далі-СТ "Луч"), відкритого акціонерного товариства "Севастопольський маяк" (далі - ВАТ "Севастопольський маяк"), треті особи: відділення Фонду державного майна України в м. Севастополі, приватне підприємство "Самерс", про усунення порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння та встановлення земельного сервітуту, за касаційною скаргою ВАТ "Севастопольський маяк" на ухвалу судді судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Севастополя від 1 лютого 2008 року,

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно з договорами купівлі-продажу вона є власником земельної ділянки та садового будинку з надвірними будівлями, розташованих у Балаклавському районі м. Севастополя, в районі колишньої бази відпочинку "Каравела". Зазначена земельна ділянка розташована таким чином, що доступ до неї можливий лише через територію бази відпочинку "Каравела", що знаходиться на балансі ВАТ "Севастопольський маяк", або через територію СТ "Луч", однак ОСОБА_1 через територію бази відпочинку "Каравела" не пропускають, а проїзд через територію СТ "Луч" перекритий металевим забором.

У зв'язку з цим позивачка просила суд встановити безоплатний земельний сервітут на право постійного (безстрокового) проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху через земельну ділянку СТ "Луч" та ВАТ "Севастопольський маяк" до власної земельної ділянки, зобов'язати відповідачів усунути порушення, не пов`язані з позбавленням володіння, та усунути перешкоди в користуванні правом власності шляхом надання безперешкодного проходу та проїзду до власної земельної ділянки. У липні 2006 року ОСОБА_1 доповнила свої позовні вимоги та просила визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на будиночки бази відпочинку "Каравела" в частині належності ВАТ "Севастопольський маяк" на праві власності будиночка № 35 та скасувати державну реєстрацію права власності на це майно.

Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 7 серпня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено: усунути порушення, не пов`язані з позбавленням володіння, шляхом встановлення земельного сервітуту на право безоплатного, постійного (безстрокового) проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному

шляху через земельну ділянку СТ "Луч" та ВАТ "Севастопольський маяк" для обслуговування та використання земельної ділянки, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1; стягнути з ВАТ "Севастопольський маяк" і СТ "Луч" на користь ОСОБА_1 по 40 гривень 50 копійок на відшкодування судових витрат.

Ухвалою судді судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Севастополя від 1 лютого 2008 року апеляційну скаргу ВАТ "Севастопольський маяк" залишено без розгляду в зв'язку з пропуском строку апеляційного оскарження.

ВАТ "Севастопольський маяк" звернулось до Верховного Суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати питання на розгляд суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без розгляду апеляційну скаргу ВАТ "Севастопольський маяк", суд апеляційної інстанції виходив із того, що вона подана з пропуском передбаченого ст. 294 ЦПК України строку апеляційного оскарження і заява про його поновлення відсутня.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам процесуального права.

Відповідно до ст. 69 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч. 3 ст. 70 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. При цьому строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку (ч. 6 ст. 70 ЦПК України)

За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 294 ЦПК України заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вказаних строків, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

З матеріалів справи та доданих до скарги копії опису поштового відправлення вбачається, що заяву про апеляційне оскарження рішення місцевого суду від 7 серпня 2007 року ВАТ "Севастопольський маяк" подало до суду першої інстанції 16 серпня 2007 року, а апеляційну скаргу здало на пошту 5 вересня 2007 року. Оскільки перебіг 20-денного строку для подання апеляційної скарги розпочався 17 серпня 2007 року й закінчився 5 вересня 2007 року, то апеляційна скарга була подана ВАТ "Севастопольський маяк" у встановлений ст. 294 ЦПК України строк.

За таких обставин у силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ВАТ "Севастопольський маяк" на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 7 серпня 2007 року.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Севастопольський маяк" задовольнити.

Ухвалу судді судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Севастополя від 1 лютого 2008 року скасувати, а справу направити в суд апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ВАТ "Севастопольський маяк" на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 7 серпня 2007 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.