Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою,

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання права власності на будинок та права користування земельною ділянкою.

Зазначала, що з 1958 року проживає у будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці пл. 759 кв.м. Будинок був придбаний її батьком у 1955 році, про що свідчить письмо укладений договір, який не був нотаріально посвідчений.

Посилаючись на те, що вона добросовісно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою та будинком просила визнати за нею право власності на будинок та визнати за нею право користування земельною ділянкою у порядку набувальної давності.

У подальшому ОСОБА_1 змінила позовні вимоги та просила зобов'язати відповідача передати їй земельну ділянку пл. 759 кв.м. у власність.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 серпня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на придбання земельної ділянки пл. 759 кв.м. по АДРЕСА_1 у порядку набувальної давності. Зобов'язано виконавчий комітет Херсонської міської ради видати правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку на ім'я ОСОБА_1

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 6 лютого 2007 року рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 серпня 2006 року скасовано, а провадження у зазначеній справі закрито на підставі ст. 205 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції виходив із того, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги про визнання права власності на жилий будинок та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1, посилаючись на норми цивільного та земельного законодавства, просила зобов'язати відповідача передати їй земельну ділянку у власність.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

На порушення зазначених вимог закону апеляційним судом не було враховано, що спір виник з приводу цивільних правовідносин і необґрунтовано закрив провадження у зазначеній справі на тій підставі, що справа повинна розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню а справа - передачі до апеляційного суду на новий розгляд.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 6 лютого 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.