Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства (далі - ПП)"Світ" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП "Світ" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що 25 січня 2005 року між ним та відповідачем був укладений строковий трудовий договір. Згідно з умовами зазначеного договору його було прийнято на тимчасову роботу для здійснення технічного нагляду за будівництвом цеху до 25 квітня 2005 року, заробітна плата становила 1 600 грн. на місяць. Проте відповідач свої зобов'язання згідно з договором не виконав і з лютого до квітня 2005 року заробітну плату не виплатив.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 лютого 2006 року, зміненим рішенням апеляційного суду м. Києва від 3 жовтня 2006 року, стягнуто з ПП "Світ" на користь ОСОБА_1 4 800 грн. заборгованості із заробітної плати, 195 грн. 60 коп. компенсації за затримку виплати заробітної плати, 50 грн. судових витрат та 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

7 листопада 2006 року судом було видано виконавчий лист, однак кошти були сплачені лише 26 червня 2007 року у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду.

Оскільки ОСОБА_1 вважав, що причиною невиплати коштів за рішенням суду було свідоме небажання відповідача розрахуватися, він просив стягнути з ПП "Світ" компенсацію за затримку виплати середнього заробітку за період затримки розрахунку з 25 квітня 2005 року до 26 червня 2007 року в сумі 54 297 грн. 20 коп.; 714 грн. 45 коп. збитків, зумовлених рівнем інфляції;

312 грн. 46 коп. - 3% річних за прострочення грошового зобов'язання та 11 520 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У ході розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути з відповідача 70 119 грн. 11 коп. збитків, завданих несвоєчасним виконанням рішення, починаючи з 24 лютого 2006 року до дня фактичного розрахунку - 26 червня 2007 року.

Рішенням Бориспільського районного суду Київської області від 1 листопада 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 27 грудня 2007 року рішення Бориспільського районного суду Київської області від 1 листопада 2007 року скасовано в частині відмови в позові про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку та в частині розподілу судових витрат, в цій частині позовних вимог ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ПП "Світ" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку задоволено частково. Стягнуто з ПП "Світ" на користь ОСОБА_1 41 600 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку. Стягнуто з ПП "Світ" на користь держави судовий збір у сумі 416 грн. та 30 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі ПП "Світ" просить скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 27 грудня 2007 року та залишити в силі рішення Бориспільського районного суду Київської області від 1 листопада 2007 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку і в частині розподілу судових витрат, апеляційний суд посилався на те, що висновок суду в цій частині позовних вимог про те, що між сторонами склалися правовідносини щодо виконання рішення суду, які не врегульовані нормами Кодексу законів про працю України (322-08) (далі-КЗпП), не відповідає обставинам справи і позов підлягає задоволенню.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦКП України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до положень ст. 214 ЦКП України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Установлено, що 24 лютого 2006 року Дарницьким районним судом м. Києва, зміненим рішенням апеляційного суду м. Києва від 3 жовтня 2006 року, було ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за затримку виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди (а.с. 5-7).

15 січня 2007 року відділом виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області було відкрито виконавче провадження, а 25 червня 2007 року вказані судові рішення виконані відповідачем у примусовому порядку.

Змінюючи рішення суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції і вважав, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами КЗпП України (322-08) .

Проте апеляційний суд не звернув уваги на той факт, що на час звернення ОСОБА_1 з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, спричиненої тривалим невиконанням рішення, яке набрало законної сили, трудовий договір із позивачем уже було припинено, Між ОСОБА_1 та ПП "Світ" відсутній трудовий спір.

Задовольняючи позов про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, апеляційний суд не взяв до уваги положення ст. 233 КЗпП України та п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) щодо застосування тримісячного строку для звернення до суду з таким позовом.

Тримісячний строк повинен обчислюватись з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У цьому разі після звернення позивача до суду з позовом про стягнення не виплаченої при звільненні заробітної плати та ухвалення рішення Дарницьким районним судом м. Києва від 24 лютого 2006 року про стягнення заробітної плати, яке набрало чинності 3 жовтня 2006 року, позивач знав про порушення свого права, але в тримісячний строк із вимогами не звернувся.

Після ухвалення рішення про стягнення заробітної плати й звернення його до виконання відносини щодо виплати присудженої судом суми регулюються Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Дія ст. 117 КЗпП України у такому разі застосовуватись не може.

Тому суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки апеляційним судом було помилково скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 343, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу приватного підприємства "Світ" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 27 грудня 2007 року в частині стягнення з приватного підприємства "Світ" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку та стягнення з приватного підприємства "Світ" на користь держави судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи скасувати й залишити в силі рішення Бориспільського районного суду Київської області від 1 листопада 2007 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.