Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Комишуваської селищної ради, державної нотаріальної контори Оріхівського району про тлумачення заповіту,

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним заповіту від 3 листопада 2000 року, зазначаючи, що є дочкою ОСОБА_3, яка 20 січня 1997 року у виконавчому комітеті Комишуваської селищної ради склала заповіт, згідно з яким на випадок її смерті все майно, де б воно не знаходилося та із чого б не складалося, заповідала їй та другій дочці ОСОБА_4 в рівних частках. На час складання заповіту ОСОБА_3 була власником будинку АДРЕСА_1.

У 2000 році ОСОБА_3 отримала у спадок частину будинку АДРЕСА_2.

3 листопада 2000 року у виконавчому комітеті Комишуваської селищної ради ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким на випадок її смерті частину будинку АДРЕСА_2 заповідала третій дочці ОСОБА_2

23 серпня 2006 року ОСОБА_3 померла.

ОСОБА_1 указувала, що звернулася до Комишуваської селищної ради із проханням підтвердити дійсність заповіту від 20 січня 1997 року, про що їй повідомили, що цей заповіт не скасовано, однак є заповіт від 3 листопада 2000 року.

11 грудня 2006 року вона звернулася до нотаріальної контори для прийняття спадщини, але від сестри ОСОБА_2 дізналася, що та оформлює усю спадщину на своє ім'я, оскільки в заповіті від 3 листопада 2000 року йдеться про те, що ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_2 все майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося - частину будинку АДРЕСА_2 - в цілому.

Вирішуючи спір про визнання заповіту від 3 листопада 2000 року недійсним, Оріхівським районним судом Запорізької області ухвалено 5 липня 2007 року рішення про визнання його недійсним, яке ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 23 жовтня 2007 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У подальшому ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила витлумачити зміст заповіту від 3 листопада 2000 року.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 червня 2008 року заповіт від 3 листопада 2000 року витлумачено таким чином, що ОСОБА_3, яка проживала в будинку АДРЕСА_1 на випадок смерті зробила заповіт-розпорядження, відповідно до якого усе її майно, де б воно не було та з чого б не складалося і взагалі все по

Закону - частину будинку АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_2 - в цілому.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 26 серпня 2008 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Витлумачено заповіт від 3 листопада 2000 року таким чином, що ОСОБА_3, яка проживала в будинку АДРЕСА_1 на випадок смерті зробила заповіт-розпорядження, відповідно до якого заповідала частину будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2 в цілому.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.